Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
— Так-то воно так, але вона ще й досі відчуває біль людей, які її оточують.
— Звісно, але зараз це відбувається тому, що вона саме так хоче, — заперечив Оромис. — Твоя магія більше не примушує її це робити… Та годі вже про неї. Ти ж прийшов сюди не для того, щоб почути мою думку про Елву. Що в тебе на серці, Вершнику? Питай у мене про все що хочеш, а я спробую відповісти на твої питання, якщо мої знання дозволять це зробити.
— А що робити, коли я не знаю, як правильно поставити запитання?
У сірих очах Оромиса спалахнули іскорки цікавості.
— Та невже? Ти починаєш мислити, як ельф. Але зважай на те, що можеш нам довіряти, бо ми — ваші вчителі й навчили вас того, про що ви із Сапфірою не знали… Розкажи, що саме тебе хвилює?
Ерагон поклав ягоду на стіл, а потім тихим, проте твердим голосом мовив:
— Здається, є багато речей, про які ви нам не розповіли.
На мить запанувала тиша, якщо не брати до уваги шелесту дерев, жебоніння струмка й жвавого галасу білок.
«Якщо ти надумав із нами сваритися, — сказав Глаедр, — то будь сміливішим, Ерагоне, і не гризи свій гнів, ніби стару суху кістку».
По цих словах Сапфіра звела голову з лап, і Вершникові навіть здалося, що його дракон загарчав. Він пильно зиркнув на нього й, намагаючись виглядати цілком спокійним, вів далі:
— Коли я був тут востаннє, ви знали, хто мій батько?
Оромис ствердно кивнув:
— Авжеж, знали.
— І ви також знали, що Мертаг — мій брат?
Ельф кивнув удруге:
— Ми знали, але…
— То чому ж ви мені не сказали?! — скрикнув Ерагон, звівшись на ноги й перекинувши свого стільця. Потім він добряче стукнув кулаком собі по стегну й відійшов на кілька футів від столу, втупившись поглядом у зелені нетрі лісу. Ельф тим часом залишався цілком спокійним, через що роздратування юнака стало ще більшим: — Цікаво, ви взагалі хоч колись збиралися мені про це сказати? Чи завжди тримали б у таємниці правду про мою родину, гадаючи, що це зашкодить навчанню? А може, ви думали, що я стану схожим на свого батька? А Бром? Бром теж про це знав? І оселився в Карвахолі лиш тому, що я був сином його ворога? Гадаєте, я повірю, що це був звичайний збіг обставин? Адже ми жили за кілька кроків один від одного! І ще! Ви, певно, будете мене переконувати, що Арія випадково опинилася з яйцем Сапфіри на Хребті?
— Ну, щодо цього, то можеш бути цілком упевнений… Те, що зробила Арія, й справді — не більше ніж збіг обставин. Тоді вона ще й гадки про тебе не мала, — незворушно відповів Оромис.
Ерагон роздратувався ще більше:
— Я ж добре пам'ятаю слова, сказані Бромом, коли він уперше побачив Сапфіру. Він сказав, що уявлення не має: фарс це а чи трагедія? Тоді мені здалося, що він мав на увазі тільки те, що новим Вершником став звичайний селянин. Але ж він мав на думці щось інше. Він говорив про те, що Вершником став молодший син Морзана! Ви з Бромом завжди переконували мене в тому, що я маю вбити Галбаторікса. Навіщо? Аби спокутувати гріхи мого батька? Виходить, я завжди був для вас тільки тим, хто може врівноважити шальки терезів? — Перш ніж Оромис устиг бодай щось відповісти, Ерагон вилаявся й продовжив: — Усе моє життя було брехнею! Відтоді, як я народився, я був нікому не потрібен, якщо не брати до уваги Сапфіри: ані моїй матері, ані Герроу, ані тітці Маріан, ані Бромові… Останнього я цікавив тільки тому, що був Вершником Сапфіри. Я завжди був для всіх тягарем. Але що б ви про мене не думали, я — не мій батько і не мій брат… я ніколи не піду по їхніх стопах. — Поклавши руки на край столу, Ерагон схилився вперед: — Не хвилюйтесь, я не збираюся зраджувати ельфів, гномів чи варденів. Я зроблю те, що мушу… Але відтепер я втратив до вас довіру. Я не буду…
Вершник не встиг закінчити, бо від громового голосу Глаедра повітря й земля аж затремтіли. Вишкіривши ікла, дракон скрикнув з такою силою, що його слова загули в Ерагоновій свідомості:
«У тебе, пташеня, більше підстав довіряти нам, аніж кому іншому! Якби не ми, ти б уже давно помер!»
Тоді в розмову встряла Сапфіра.
«Розкажіть йому», — попросила вона Глаедра й Оромиса, чим неабияк здивувала юнака.
«Сапфіро? — спантеличено спитав він. — Що саме вони мають мені розказати?»
Проте дракон не звернув жодної уваги на Вершника й знову звернувся до наставників:
«Це геть безглузда сварка… Побережіть Ерагонові сили».
Тепер уже й Оромис здивовано звів брови: