Вогнедан, Повелитель… [uk]

Электронная книга - «Вогнедан, Повелитель… [uk]». Краткое содержание книги:

Фентезійний роман на основі слов'янської міфології. Перший роман з циклу «Ельбер».
Десь в далекій — далекій Галактиці є планета Океан... Чимось схожа на нашу... Може суші там поменше, та клімат пом’якше... І люди так само воюють з зажерливими напасниками, захищають рідні оселі, а в скрутну хвилину кличуть Богів на допомогу...
А до одного народу допомога у битві з кочівниками прийшла в досить неочікуваному вигляді. Її, ту поміч, запропонували космічні прибульці з загиблої планети. А взамін попрохали, щоб їм дозволили оселитися на цій землі, і знайти нову вітчизну замість втраченої...
Роман «Вогнедан, Повелитель» оповідає про життя-буття нащадків цих двох рас. Прибульці, вдячні людям за притулок, взяли на себе оборону нової вітчизни від усіх зовнішніх ворогів. І розслабився колись войовничий тубільний народ, розніжився в безпеці... А з Півночі вже йде новий ворог, ще страшніший за попереднього. І врятувати людей та дивних — нащадків прибульців може лише відвага, та віра в те, що дух не вмирає...

Перейти на страницу:

Чаяну поволі огортало солодке забуття. Вона знала, що Вогнедан наказав челяді її не турбувати і розкошувала у спокої. Видива від лоянського порошку були куди яскравіші за реальність.

***

За клопотами Вогнедан не помітив, як проминуло Рівнодення з його Осіннім карнавалом та буйними радощами. Його радощі були помірними й тихими — врожай є добрим, хвала Богам, а отже не буде клопоту взимку.

Наближалося Свято Великої Ночі. Два роки проминуло від тих вікопомних змагань у Храмі Семи Морів. Минулого року змагання відбувалися у Дарі, в Храмі Бога Грому, і вони з Даною були присутні там, як глядачі. Цього року жеребок випав на Храм Зшестя у містечку Відрада, і Вогнедан мав бути серед суддів.

Відрада була тихим містечком неподалік Боговлади. На поле біля неї колись спустилися дивні, і в пам’ять про це було збудовано Святиню. Храм було присвячено тим дивним, котрі зосталися біля Блакитної Зірки захищати свій Еллон. Тому і відвідували його в основному дивні, а люди забрідали вряди годи помилуватися розписами на стінах, котрі зображували Еллон Ельфінар — Еллон Світлий.

Повелитель уявив собі, як хвилюються нині десятеро переможців і усміхнувся. Він теж хвилювався, але з іншого приводу — тиха Відрада мала пережити наплив гостей і глядачів, котрих потрібно було десь розмістити і нагодувати. Тому правитель приймав голову містечка з ратманами, радився з боговладським суддею Птахою, в чиєму віданні була Відрада і дбав про десятки дрібниць з яких власне і складалося свято.

На Відраду жереб не падав давненько, але Вогнедан був певен, що все буде гаразд. До того ж це був Данаділ, його рідний Данаділ. Нехай провінційний храм не зрівняти зі столичним, та навіть і з місцями загального поклоніння. Все одно Відрада прийме гостей як належить.

Сам Вогнедан мав прибути до Відради за два дні до початку свята. Так він і вирушив зі столиці, щоб встигнути обдивитися все самому.

Поглянувши на барвистий табір, що на нього перетворилася Відрада, Вогнедан зостався задоволеним. Не менше задоволеним він був і з того, що з князів провінцій ніхто не прислав замісника. Навіть Влад Пард. Це вшанування його Данаділу розчулило Вогнедана. Вельможі хотіли, щоб перше свято, яким керував юний Повелитель, пройшло успішно, і тому прибули особисто.

Храм Відради, як і всякий ельберійський храм, мав помешкання для гостей. Там і розмістили правителя та його прибічних. Вогнедан взяв з собою обох дружин, а супроводжував їх зведений загін палацової варти під проводом Воїслава, котрого задля такої нагоди підвищили у званні.

Невеличка кімнатка для медитацій розчулила Вогнедана, котрий згадав, як домагався першості два роки тому. Тільки там за стінами храму співало море, а тут тихо шелестіла річечка Відрадна, приток Дани, котра і дала назву містечку. Повелитель одрухово промовив хвалу Сонцю — свій улюблений славень, і став вивчати сувій зі списком переможців Великодніх змагань.

Серед переможного десятку було багато знайомих прізвищ. Жоден не приховав свого справжнього імені, і Вогнедан з задоволенням згадав, що навесні переможницею стала панна Владимира Пард.

Тема цього року була важкою — «Споглядання Місяця». Панна Владимира, котра взяла собі прибране ім’я «Квітка шипшини», яке невимовно личило трохи колючій панні, побачила нічне світило таким чином:

«Темніє ніч…

Гірський осінній вітре

Дмухни і поверни на небосхил

Одвічний Місяць,

Що пройшов півнеба…»

Повелитель зітхнув, згадавши, що на Великодніх Змаганнях поруч зі Срібляною визначав переможця ще татко Святослав. Що ж, князівна Чорногорська гідна перемоги… На змаганнях Великої ночі вона, напевне, битиметься нарівні з чоловіками.

Брячислав Ставський на п’ятому місці… З деякого часу він завжди там, де Владимира. І вірша склав відповідного:

«Ще не натішились…

А місяць вже сховався…

Тепер, напевно, по той бік гори

Його красою

Хтось замилувався…»

Прибране ім’я брата у перших — «Невмирущий серцем»… Вогнедан мимоволі усміхається, уявивши закоханця, котрий за жеребкуванням потрапив у пару до Владимири і б’ється з нею на мечах… А втім, обличчя все одно не видно… І якщо Брячислав не знає її манери бою…

А ось приємна несподіванка — суддя Дубовий таки прорвався у першу десятку. Згадуючи цього гідного воїна, Вогнедан мимоволі світліє лицем. Суддя і досі палко кохає свою жону-дивну, навіть прибране ім’я у нього цього разу «Закоханець з Дубна» І третє місце… Третє… Для людини на змаганнях дивних це дуже великий успіх…

Перейти на страницу:

Сюжет

Атмосфера

Главный герой

Общее впечатление

Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)

Не работает?