Апологія Сократа. Діалоги

І о н. Я тверджу, Сократе, що все взагалі.

С о к р а т. Ні, раніше ти не говорив, Іоне, начебто все, — невже ти такий забутливий? Адже не личило б рапсоду мати слабку пам’ять.

[540] І о н. А що я, до речі, забув?

С о к р а т. Хіба ти не пам’ятаєш, як ти сказав, що мистецтво рапсода — інше, ніж мистецтво візничого?

І о н. Пам’ятаю.

С о к р а т. І ти погодився, що воно, бувши іншим, буде давати інші відомості?

І о н. Так.

С о к р а т. Значить, за твоїми власними словами, не все входить в обсяг знань рапсода і його мистецтва.

[B] І о н. Крім, можливо, тільки таких речей, Сократе.

С о к р а т. Кажучи, «крім таких речей», ти розумієш, очевидно, те, що належить іншим мистецтвам; але якщо не все, то що саме буде предметом знання рапсода?

І о н. По-моєму, предметом його знання буде те, що личить говорити чоловікові і що — жінці, що — рабу і що — вільній людині, що — підлеглому, а що — начальнику.

С о к р а т. Невже рапсод, на твою думку, буде краще знати, ніж стерничий, що слід доповісти власникові корабля, якого буря заскочила на морі?

[C] І о н. Ні, це краще знає стерничий.

С о к р а т. А хіба рапсод буде краще, ніж лікар, знати, що треба приписати в разі хвороби?

І о н. Ні.

С о к р а т. Виходить, ти краще знаєш, що повинен говорити раб?

І о н. Так.

С о к р а т. Наприклад, що повинен сказати раб-волопас, який хоче приборкати оскаженілих биків, по-твоєму, буде краще знати рапсод, ніж пастух?

І о н. Ні, звичайно.

[D] С о к р а т. Або те, що повинна сказати жінка-пряля про переробку вовни?

І о н. Ні.

С о к р а т. А можливо, рапсод буде знати, що повинен сказати полководець, коли промовляє до воїнів?

І о н. Так, саме це рапсод буде знати.

С о к р а т. Що таке? Мистецтво рапсода — це мистецтво полководця?

І о н. Я-то принаймні знав би, що полководець по­винен сказати.

С о к р а т. Либонь, тому що ти знавець у полководчій справі, Іоне? Адже, якби ти, припустімо, [E] був одночасно наїзником і кіфаристом, то ти, звичайно, міг би розпізнати добре й погано об’їжджених коней, і я запитав би тебе: «Завдяки якому мистецтву, Іоне, розпізнаєш добре об’їжджених коней? Чи робиш це як наїзник чи кіфарист?» Що відповів би ти мені?

І о н. Що як наїзник.

С о к р а т. А якби ти розпізнав тих, що добре грають на кіфарі, то ти погодився б, що робиш це за допомогою того мистецтва, яке робить тебе кіфаристом, а не завдяки тому, що ти — наїзник?

І о н. Так.

С о к р а т. А якщо ти знавець у військовій справі, то чи розбираєшся в ній за допомогою того мистецтва, завдяки якому ти — полководець, чи того, завдяки якому ти — відмінний рапсод?

І о н. По-моєму, немає тут ніякої різниці.

[541] С о к р а т. Як? Ти твердиш, що немає ніякої різниці? На твою думку, мистецтво рапсода й мистецтво полководця — одне мистецтво чи два?

І о н. Мені здається, що одне.

С о к р а т. Значить, хто добрий рапсод, той, виявляється, добрий полководець?

І о н. Безперечно.