Апологія Сократа. Діалоги

[530] С о к р а т. Здоров, Іоне! Звідкіля ти приїхав до нас? Чи не з батьківщини, з Ефеса?{65}

І о н. Нічого подібного, Сократе, — з Епідавра, зі свята Асклепія{66}.

С о к р а т. Що? Хіба епідаврійці влаштовують на честь цього бога також змагання рапсодів?

І о н. Аякже! Та й в інших видах музичного мистецтва там змагаються.

С о к р а т. І що ж? Чи й ми виступали на змаганнях? І з яким успіхом?

І о н. Ми дістали першу нагороду, Сократе.

[B] С о к р а т. Це прекрасно! Тепер гляди, щоб ми перемогли й на Панафінеях!{67}

І о н. Це й збудеться, якщо Бог зволить.

С о к р а т. Далебі, Іоне, часто я заздрив вам, рапсодам, заради вашого мистецтва. Бо ваше мистецтво вимагає, щоб ви завжди виступали ошатно вдягне­ними й виглядали якнайгарніше, причому вам треба [C] постійно мати справу з багатьма чудовими поетами, особливо ж із Гомером, найкращим та найбожественнішим із поетів, і вникати в його мислення, а не тільки заучувати напам’ять його вірші. Як вам тут не заздрити? Адже не може стати добрим рапсодом той, хто не розуміє слів поета, бо рапсод повинен бути для слухачів тлумачем поетових думок. А виконати добре це завдання, не розуміючи того, що говорить поет, — неможливо. Усе це не може не викликати заздрощів!

І о н. Твоя правда, Сократе. Для мене принаймні ця частина мистецтва становила найбільшу трудність; [D] все ж мені здається, що я тлумачу Гомера найкраще з усіх, так що ні Метродор Лампсакський, ні Стесім­брот Фасоський{68}, ні Главкон, ні хто інший, що жив коли-небудь, не був спроможний висловити про Гомера стільки таких прекрасних думок, як я.

С о к р а т. Це похвально, Іоне; ти, певне, не відмовиш, поділишся ними зі мною.

І о н. Так, Сократе, справді варто послухати, як я прекрасно відтворюю Гомера; на мою думку, я заслуговую на те, щоб гомериди{69} увінчали мене золотим вінком.

[531] С о к р а т. Я неодмінно знайду вільний час, щоб по­слухати тебе. А зараз скажи мені ось що: чи тільки в Гомері ти такий сильний, чи також у Гесіоді й Архілосі?{70}

І о н. Ні, тільки в Гомері. Мені здається, що цього цілком достатньо.

С о к р а т. А чи є щось таке, про що й Гомер, і Гесіод говорять одне й те ж?

І о н. Гадаю, що є, і навіть багато.

С о к р а т. Із того ти краще пояснив би те, що говорить Гомер, ніж те, що говорить Гесіод?

І о н. Однаково добре пояснив би те, про що вони говорять одне і те саме.

[B] С о к р а т. А як із тим, про що вони говорять не те саме? Наприклад, про віщування чи говорять щось і Гомер, і Гесіод?

І о н. Звичайно.

С о к р а т. Так що ж? Хто пояснив би краще те, що однаково, і те, що по-різному говорять обидва поети про мистецтво віщування — ти чи хтось із досвідчених віщунів?

І о н. Хтось із віщунів.

С о к р а т. А якби ти був віщуном, то, вміючи пояснити те, що сказано однаково, міг би пояснити і те, що сказано по-різному?

І о н. Звичайно, що міг би.