Ваші пальці пахнуть ладаном

Він теж був такої думки про молоду кіноактрису і навіть ще вищої – хоча куди вже вище!

На той час кіноательє Ханжонкова, аби не прогоріти в умовах жорстокої ринкової конкуренції, мусило гнати стрічку за стрічкою, тож і не дивно, що за перший рік роботи в цього кінодіяча Віра Холодна знялася аж у тринадцяти фільмах. Вони один за одним виходили на екрани, й у всіх на устах було ім’я нової кінозірки: Віра Холодна! І стала вона не лише кіноактрисою, яка найчастіше з’являлася на екранах, а й – найпопулярнішою – навіть серед досвідченіших за неї актрис! Навіть серед талановитіших за неї! Хоча… Це ще як сказати, думав він, що Віра, мовляв, не найталановитіша серед найталановитіших. Вони були артистками від природи, а вона виявилась артисткою від Бога – хоч і без спецосвіти і без достатнього на той час сценічного досвіду.

У Москві шушукалися: стрічки з її участю приносять Ханжонкову чи не легендарний прибуток, адже всі в той час ходили не просто в кіно, а – «на Віру Холодну», бо тільки вона одна – так усі були певні, – могла повести глядачів у фантастичну країну чарівних мрій…

Ходив «на Холодну» й Олександр Вертинський. Вже знав усі її фільми, із заплющеними очима міг перед внутрішнім зором відтворити кожну стрічку, кожен кадр тих стрічок, адже у них знімалася така незвичайна артистка, як Віра Холодна! Він міг перед своїм внутрішнім зором відтворити погляд її чарівних і якихось неземних очей, кожен порух її обличчя, брів, губ, порухи рук, постави, голови… Коротше кажучи, він знав тоді напам’ять всі її фільми: «Песнь торжествующей любви», «Пламя неба», «Дети века», «Пробуждение», «Миражи» й інші… Всі-всі, де вона на той час знімалася.

Він уже марив нею.

Загледівши, що вона хоч іноді, а буває в кафе футуристів, і трапляється, що навіть виступає на літературних вечорах, загорівся божевільною – як сам і вважав, – ідеєю познайомитись особисто з королевою – для нього вона вже тоді була королевою. Ба, навіть богинею! Але ще не знав, як це зробити – зроду-віку він вдався не зовсім сміливим, не завжди рішучим і зграбним, а про вишукану галантність кавалера і мови тоді не могло бути – це з’явиться в нього пізніше. Але якось обмовився перед друзями, що хоче познайомитись із «самою Вірою Холодною».

Друзі нічого не відповіли, наче й не чули його бідкання, але як швидко виявиться, вони запам’ятали про його «божевільну мрію познайомитись із самою Вірою Холодною…»

І якось…

Це був звичайний літературний вечір у модному кафе модних московських футуристів. Вечір, на якому виступали вже тоді успішні й скандально відомі поети – дражнили публіку, заводили її уміло, й так же уміло вдавалися до епатажу – Бурлюк, Маяковський, Северянин і ще хтось…