Ваші пальці пахнуть ладаном

Але все це – крах надій, самотина і забуття, – прийде згодом, а тоді…

Тоді в Москві тих років Ігор Северянин – некоронований король поетів!

Це ж треба! Маяковський, сам Володимир Маяковський був у нього в заступниках, таким собі віце-королем!

Кафе футуристів, де ті футуристи уміло влаштовували бурхливі скандали, на яких росли, як на дріжджах, і яке тріщало від напливу бажаючих послухати і подивитися на них, футуристів, королів новітньої поезії…

Олександр Вертинський вже тоді не покладав на них особливих надій, вирішивши в мистецтво й поезію йти своїм, осібним шляхом, але залюбки відвідував їхні зібрання й почувався серед них, як риба у рідній стихії.

Богема непомітно почала його засмоктувати – вічні спірки, що ні до якої істини не доводили, кокаїн – це він просто обожнював. А ось кокаїнової залежності він тоді ще не відчував. А відчував себе серед обраних, на вершині касти московської інтелігенції, і радів, що його туди було допущено. До тієї касти, до якої входили знамениті письменники, художники, чиї імена у всіх були на слуху і перед якими поштиво схиляли голови молоді пошуковці визнання і слави. У ті роки він грав у маленьких студіях та гуртках невеликі ролі в модних п’єсках і навіть намагався поставити Блока на сцені. Про свого улюбленого поета пізніше писатиме, що вірші його «формують наш світ».

«У нашому світі, світі богеми, кожний щось там приховував у собі, якісь надії, марнославні задуми, невиконані бажання, кожний був різким у своїх судженнях, бравірував надуманою оригінальністю поглядів і непримиренністю критичних оцінок. А над усім цим гуляв хмільний вітер поезії Блока, що отруїв не одне серце мріями про Прекрасну Даму…» І хоч Вертинський не наслідував Блока, але його образи робили на нього такий сильний вплив, що все тодішнє сприйняття його життя було якоюсь мірою «блоківським».