Щоденник Миколки Синицина
- Автор: Носов Николай Николаевич
- Год: 1973
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Іван Сподаренко
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Щоденник Миколки Синицина». Краткое содержание книги:
До цієї збірки ввійшли твори, які українською мовою ще не видавалися:
Щоденник Миколки Синицина (Повість)
ОПОВІДАННЯ:
Мишкова каша
Дружок
Телефон
Бенгальські вогні
Тук-Тук-Тук
Городники
Фантазери
Сашко
Метро
Льодяник
Автомобіль
Витівники
Латка
Шурко в дідуся
Ляпка
Про Гену
Замазка
Винахідливість
Пригоди Толі Клюквіна
— Тільки вам самим уже не доведеться цього року поїсти свого меду, — сказала Ніна Сергіївна.
— А ми й не хочемо меду, — кажемо ми, — нехай краще бджолам залишиться. Адже вони самі трудилися, тож це їхній мед.
— От і чудово, — сказала Ніна Сергіївна. — Зате у бджіл будуть достатні запаси на зиму. Бджоли добре перезимують, а наступного року зберуть стільки меду, що й для вас залишиться.
— От тоді ми й покуштуємо свого меду! — сказав Павлик.
— А де ж зимуватимуть наші бджоли? Для них, напевно, треба зимівник зробити? — спитав Юрко.
— Один чи два вулики можуть зимувати в хорошому сухому погребі чи просто в землянці, — сказала Ніна Сергіївна. — Під землею бджолам буде добре.
Ми вирішили з завтрашнього дня взятися до обладнання землянки, щоб нашим бджолам було приміщення на зиму.
28 липня
Зранку всі хлопці зібрались на пасіці, і ми приступили до обладнання землянки. Ми вирішили спочатку викопати в саду яму, потім накрити цю яму дошками, а зверху засипати землею, щоб усередину не проник холод. Ми принесли заступи і почали копати яму.
Земля була тверда. Ми проморочились до вечора, зате яма вийшла гарна. Юрко придумав розпалити в ямі вогнище, щоб стіни гарненько просохли і в зимівнику не було вогко. Ми натягали хмизу й розпалили в ямі велике вогнище.
Всі хлопці розбрелись по саду, стали збирати сухе гілля і підкидати його у вогонь. Незабаром смеркло. Вогнище догоріло. Ми влізли в яму, прибрали попіл, а потім посідали на дні і стали мріяти. Вгорі над нами чорніло небо, а на ньому виблискували яскраві зірочки. Вітер шумів у верховітті дерев, а у нас у ямі було тепло й затишно.
— А я скучатиму за бджолами взимку, — сказав Гриць. — Я до них дуже звик і полюбив їх за те, що вони такі гарні маленькі трудівники.
— Я теж скучатиму за бджолами взимку, — сказав Федько.
— До зими ще далеко, — відповів Толя. — А взимку ми вчитимемось, і скучати буде ніколи.
— А таки правду сказав нам дідусь-бджоляр: «Хто почне займатися бджільництвом, той ніколи не кине цього діла», — сказав Павлик. — От я, наприклад, — я вже твердо надумався: коли виросту, неодмінно стану бджолярем на колгоспній пасіці. У мене буде багато вуликів, штук сто чи двісті. Краще навіть двісті, аніж сто!
— Тобі добре, — відповів Федько. — А мені як бути? Таж я вже вирішив зробитись інженером, щоб мости будувати, тунелі, канали…
— Ну й що ж? — кажу я. — Будь собі інженером, а вдома у тебе будуть вулики. Вони ж не стануть тобі на заваді.
— Звичайно, — каже Віталик. — От я, наприклад, буду художником і бджолярем. Хіба не можна відразу за двома спеціальностями працювати?
— Художникові добре! — відповів Євгенко. — А мені ж як бути? Я хочу бути пілотом.
— Ну й будь пілотом, — кажу я. — Не будеш же ти цілими днями на літаку літати. Політаєш, політаєш і додому прилетиш, подивишся на своїх бджіл і знову полетиш куди треба.
— А якщо на кілька днів треба буде куди-небудь летіти?
— Кілька днів бджоли й без тебе проживуть. Вони самі про себе можуть дбати. їм не потрібна нянька.
— Пілотові ще нічого, — сказав Юрко. — Я ось хочу бути матросом чи капітаном на пароплаві, а пароплав як піде в далеке плавання, мало не на цілий рік!
— А ти вулик постав на палубу, — кажу я. — Нехай він і стоїть собі. Поки пливеш морем чи океаном, затикай льоток, щоб бджоли не розлетілись, а як зупинишся коло берега, випускай бджіл, щоб вони на березі погодувались. От і добре буде.
Так ми розмовляли, і я всім довів, що кожен може займатися бджільництвом: і пілот, і шофер, і машиніст, і шахтар. А потім я пішов додому і задумався, як же мені самому бути. Таж я вже. вирішив працювати в Арктиці, а хіба в Арктиці можуть жити бджоли? Там же нема ні квітів, ні дерев, а самі лише крижини та білі ведмеді. А потім я подумав, що, напевно, поки я виросту, люди насадять в Арктиці квітів і дерев, так що й там можна буде розводити бджіл. А якщо до того часу не встигнуть насадити, то я сам насаджу, а поки квіти виростуть, годуватиму бджіл цукровим сиропом.
Неодмінно розведу в Арктиці бджіл!
29 липня
Ми думали, що нам більше не буде листів, а сьогодні раптом знову лист. Ми зранку прийшли на пасіку, тільки Юрко Кусков не прийшов. Раптом, дивимось, біжить Юрко і розмахує конвертом у руці. Виявляється, він заходив до школи і одержав листа. Ми квапливо розпечатали конверт і прочитали листа вголос. Ось що там було написано: