Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
ПЕРО І ПАЛІТРА
Віддаючи данину поваги Р. Тагору, англійський вчений Дж. Б. С. Холдейн дуже уважно прочитав у перекладах твори індійського письменника. Та він признався, що ніколи не зумів би їх оцінити, якби не познайомився з живописом Тагора.
— Тепер,— сказав Холдейн,— я можу повірити, що людина, яка створила такі картини — великий поет.
О. Ю. Кобилянська
1863—1942
ВИЗНАНА ВАРТІСТЬ
Видавець закінчує з Ольгою Кобилянською ділову розмову:
— Я заплачу вам удвічі більший гонорар, ніж іншим авторам. Мені вистачить вашого запевнення, що ви вважаєте свій новий роман не гіршим від попередніх.
Письменниця відповідає на це з лукавою посмішкою:
— А навіщо вам моє запевнення? Ви ж ділок і коли обіцяєте мені більше, ніж іншим, то тим самим визнаєте вартість роману.
М. М. Коцюбинський
1864—1913
ПРО ЧЕСНІСТЬ ПОЛІЦІЇ
У газеті «Волинь», в якій працював певний час секретарем редакції М. Коцюбинський, було надруковано статтю, що викривала хабарництво та нечесність поліцейських.
Волинський губернатор, обурений публікацією, викликав Коцюбинського і заявив, що він рішуче забороняє «торкатися питань чесності поліції».
— Так, так, пане губернаторе,— спокійно відповів Михайло Михайлович.— Запевняю вас, що ми ніколи не будемо писати про чесність поліції.
— Гаразд! — не зрозумівши, вже трохи м'якше додав губернатор.
КОНСПІРАЦІЯ
У присутності М. Коцюбинського зайшла мова про те, як він уміє тонко проводити соціальні ідеї на різноманітному психологічному матеріалі. Одна письменниця каже:
— А я на підставі ваших новел ніколи не здогадалась би, що ви соціал-демократ.
— Це, мабуть, тому,— відповів Коцюбинський, навіть не посміхнувшись,— що з огляду на цензуру доводиться писати, так би мовити... конспіративно.
НАЙКРАЩА ВІТРИНА
Прибувши на Капрі, Коцюбинський розповідав Максиму Горькому про останні новини в Росії: про вбивство Столипіна у Київському оперному театрі 1 вересня 1911 року, про приїзд царя Миколи II в Чернігів, куди він прибув із почтом і монахами, щоб уклонитись мощам Феодосія. На луках, поблизу Десни, встановили тріумфальну арку, а за нею розбили веселе «містечко Феодосія». Купці виставили на вітринах портрети царя з вензелями, зробленими з товарів, якими торгували: в галантерейних магазинах — з ниток, в кондитерській — із трубочок з кремом і т. д.
— А цікаво, як би прикрасив свою вітрину власник лимарні? — сміявся Коцюбинський.— Вірогідно, вензелі виклали б з нагайок, і це, мабуть, була б найкраща вітрина.
НЕ ПРОСТО ЧОБОТАР
Якось на Капрі Коцюбинському потрібно було відремонтувати черевики. Розшукуючи чоботаря, він запитав перехожого:
— Тут живе чоботар?
З підвального віконця виглянула голова старого капрійця, і голос м'яко, але рішуче промовив:
— Тут живе не чоботар, тут живе синьйор чоботар!
УМІННЯ ЗНАЙТИ ПРЕКРАСНЕ
У товаристві, де був М. Коцюбинський, зайшла мова про жіночий портрет, намальований М. І. Жуком. Хтось сказав, що зображена на полотні жінка негарна. Михайло Михайлович заперечив: негарних людей немає, в кожному обличчі можна знайти щось привабливе — в очах, в обрисах чола.
— Треба тільки вміти знайти ці прекрасні людські риси,— додав він.
О. С. Маковей
1867—1925
БУЛЬБАШКОВІ КОМБІНАТОРИ
Зайшовши якось з львівськими письменниками до кав'ярні, О. Маковей був здивований страшенним галасом, який підняли відвідувачі.
— Чого вони так гомонять? — питає вражений Осип Степанович.
— Це члени політичних партій сперечаються так завзято про різні політичні комбінації.
— А у нас в провінції ті, що люблять абстрактні комбінації, сидять зовсім тихо... вони грають у шахи.
ПЕРЕКОНАННЯ
Навчаючись у Віденському університеті, Осип Маковей за порадою Івана Франка написав дослідження про поему «Осман» хорватського поета Івана Гундулича (1589—1638), присвячену перемозі запорозьких козаків і польських військ над турками у битві під Хотином 1621 року. На основі зібраних про цю подію матеріалів Маковей написав також історичну повість «Ярошенко».
Якось Осипа Степановича запитали:
— Як довго ви готувалися до написання своєї історичної повісті «Ярошенко»?