Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
Дружина Твена, чутлива до світських звичаїв, почала його соромити:
— Хіба ти не розумієш, що так не годиться поводитись?
Він сидітиме, а ти — в постелі.
— Що ж, Ліві,— погодився Твен,— коли ти вважаєш, що буде незручно, постели і йому,
І. Г. Чавчавадзе
1837—1907
ЖИВЕ РЕВОЛЮЦІЄЮ!
Ілля Григорович Чавчавадзе відомий як письменник і активний діяч національно-визвольного руху. Він бував на Україні, сприяв пропаганді творів Т. Шевченка.
1891 року, повернувшись після чергової поїздки до Росії, Чавчавадзе зустрівся з друзями. Після привітань його запитали:
— Що там в Росії?
— Нема сучасності, Росія живе майбутнім!
ПЕНСІЯ ДЛЯ ДВОРЯН
Якось Іллю Чавчавадзе запитали:
— Що врятує дворян, які залишились без кріпаків після скасування кріпосного права?
— Треба, щоб російський цар призначив пенсію за доноси, які дворяни пишуть один на одного,— пожартував Ілля Григорович.— На деякий час швидкоплинного життя цього їм вистачить.
ПОСТУПАЮСЬ БАЛКОНОМ
І. Чавчавадзе останні роки жив у маєтку неподалік Тифліса. Будинок його (нині там музей І. Г. Чавчавадзе) стояв на узвишші серед великого парку. З балкона другого поверху відкривалися гарні краєвиди.
Сидячи на балконі, можна годинами милуватися чарівними картинами. І численні гості Іллі Григоровича ніколи не пропускали такої нагоди.
Якось, споглядаючи ці неповторні краєвиди, один із гостей вигукнув:
— Тепер зрозуміло, чому наш милий господар пише такі прекрасні твори: хіба ж можна писати погані вірші на такому балконі!
— З радістю поступаюся вам балконом,— відповів Ілля Григорович,— порадуйте нас чудовими віршами.
І. С. Нечуй-Левицький
1838—1918
ДЛЯ МАЙБУТНІХ ЧИНОВНИКІВ
Молодого вчителя І. Нечуя-Левицького один із учнів запитав.
— А чого існує літера «ять»? Адже можна писати «е», вийде те ж саме.
— «Ять» існує для того,— пояснив учитель,— щоб вам, малим, голову морочити, щоб не так швидко ставали розумними... «Ять» — це для чиновницької науки.
СВІТ НЕ БЕЗ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ
Наприкінці 1917 року І. С. Нечуй-Левицький, який жив тоді у Києві на Лук'янівці, повертався десь о восьмій вечора додому. Раптом до нього наблизилося двоє:
— Ану, давай гроші!
— Їй-богу, нема ні копійки.
— Брешеш, ми знаємо, що ти відомий письменник, а значить, і грошовитий.
— Колись був. А тепер у Києві такий час, що треба мотузкою живіт підв'язувати. Гарне життя подарувала Центральна рада.
— І все ж ми тебе обшукаємо.
Обмацали кишені, знайшли гаманця, але порожнього. А його власник жартома зауважив:
— Ви, мабуть, нині багатші за «відомого письменника», то чи не подаруєте щось на прожиток.
Грабіжники подивилися один на одного й мовчки витягли по кілька карбованців.
Пізніше Нечуй-Левицький згадував:
— Правду кажуть, світ не без добрих людей...
Я З НИМ НЕ ЗНАЙОМИЙ
Один поет запрошував І. Нечуя-Левицького на зустріч Нового року.
— Голубе мій,— сказав Іван Семенович,— по-перше, я дуже рано лягаю спати, а по-друге, ні з яким Новим роком я особисто не знайомий і тому зустрічати його не збираюся.
Джамбул Джабаєв
1846—1945
СОБАКА БАЯ
Якось у степу молодий акин Джамбул зустрів слугу бая Кадирбая. У ба я здох собака, і він послав слугу розшукати співця-жирші, який прославив би пса, а відтак і багатого хазяїна. За це обіцяв винагороду: півсотні баранів і двох скакунів.
В юрті у Кадирбая Джамбул застав уже цілий гурт жирші, які навперейми славили бая. На звуки домбри зійшлися люди, і свято тривало вже не в юрті, а надворі.
Коли дійшла черга до Джамбула, він по-своєму почав хвалити собаку бая. Як не оспівати пса, «що аул весь беріг і майно стеріг», але ж усе те майно награбоване, у бідних його забрав Кадирбай.
Слуги Кадирбая хотіли схопити зухвалого домбриста, але люди розступилися, і Джамбул загубився, як піщинка серед високої ковили.
МІЛЬЙОНИ РОВЕСНИКІВ
Один зарубіжний письменник, звертаючись до Джамбула Джабаєва, сказав:
— Ви, пане Джамбул, щасливі з того, що у вас мало ровесників на землі!