Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
— Не правильно крутиться,— перебив його Сулейман.
— Зажди, зажди, чи не проситься твоя шия на гак?
— Ні,— відповів Сулейман.— Гак любить сало, а моя шия — самі мозолі.
ДОЛЯ І ЧАС
Ашуг Сулейман розповідав якось давню притчу про поета Саїда Кочхюрського, якого осліпив хан Мурсал.
Слава Саїда полинула за кордон, а Мурсал не любив, щоб народна хвала прославляла когось, а не його, хана.
Він викликав до себе ашуга і звелів йому співати пісень.
Саїд проспівав.
— Гарно співаєш,— сказав хан,— ти, напевне, майстер своєї справи. Але скажи, чому у тебе такий сміливий погляд? Адже тут присутні і мої жінки...
І наказав виколоти співцеві очі.
— Я чув цю притчу давно і добре її пам'ятаю. А тому вирішив берегти свої очі,— закінчив розповідь ашуг Сулейман, даючи зрозуміти присутнім, чому він мовчав кілька важких років.
НЕ БИЙ ДІТЕЙ МОЇХ
Письменник Еффенді Капієв (1909—1944) був другом Сулеймана Стальського. Він же перекладав його твори російською мовою. Ця дружба викликала заздрість деяких дріб'язкових людей. Вони говорили Сулейману:
— Ти не читаєш по-російському, а ми знаємо, що Еффенді Капієв, перекладаючи, псує твої вірші. Десь додає, десь скорочує, а деякі рядки переписує по-своєму.
Якось під час однієї бесіди Сулейман сказав:
— Друже, я чув, що ти б'єш моїх дітей.
Еффенді відразу зрозумів, про що мова.
— Твої вірші — не діти твої, Сулеймане. Вони — це ти сам, Сулейман Стальський.
— В такому разі я, старий, заслуговую ще більшої поваги, ніж діти.
— Що тобі дорожче, Сулеймане, кількість рядків у віршах чи стиль і дух? Ось перед нами стоїть вино. Якщо воно видихнеться, то об'єм його майже не зменшиться, але це вже буде не те вино, яке ми п'ємо і яким насолоджуємося. Справа не в кількості вина, а в його ароматі, смаку і міцності.
КРАЩЕ НАПАМ'ЯТЬ
С. Стальський грамоти не знав. Його сини робили все для того, щоб батько оволодів письмом. І щоразу він з великим бажанням брався за цю справу, та потім відкладав папір і казав:
— Ні, діти. Варто лише мені взяти до рук олівця, як вірші втікають від мене, тому що я вже думаю не про вірші, а про те, як тримати цей неслухняний олівець.
ІМ'Я І РЕЧІ
Сулеймана Стальського викликали до Москви, щоб вручити орден. В столиці його зустрів один дагестанський міністр.
— Ай-ай, дорогий Сулеймане,— сказав міністр поету.— Не можна вести себе у Москві так, як в аулі. Цей одяг тобі треба зняти.
Сулейману пошили новий костюм, принесли нові черевики, нову шапку і зимове пальто з каракулевим коміром. Сулейман, не поспішаючи, оглянув кожну річ. Потім усе згорнув і поклав у чемодан.
— Дякую. Гарні речі. Тільки для мого сина. Я ж хочу залишитися Сулейманом. Своє ім'я не проміняю ні на костюм, ні на черевики...
Леся Українка
1871—1913
ХАЙ СЛОВО БУДЕ ГОСТРИМ, ЯК ЛЕЗО КИНДЖАЛА
1895 року в сім'ї Косачів квартирував студент Нестор Гамбарашвілі. Якось Лариса Петрівна побачила у нього на столі книжку Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» з ілюстраціями Зічі і була приємно здивована цим шедевром грузинської літератури XII ст. Вона засипала Нестора питаннями про Грузію, її природу, літературу й культуру.
Поетеса уважно слухала студента, а потім сказала:
— Який цікавий, дивний куточок — Грузія! Скільки мужності і доблесті повинен мати народ-жменька, щоб уціліти і охоронити себе від усіх напастей і знегод, які випали на його долю! Коли б я не була українкою, я б хотіла бути грузинкою!
Виїжджаючи з Києва додому в Горі на канікули, Нестор запитав Лесю Українку, що їй привезти з Грузії. Відповідь була така:
— Гострий кинджал, як емблему боротьби з ненависним ворогом!
ЛИСТ ДО ТОВАРИШІВ
Одним із перших творів Лесі Українки, написаних спеціально для нелегального поширення, був «Лист до товаришів» (1895).
Надсилаючи цього листа М. Пав ликові, поетеса просить передати його через певних людей в гуртки молоді. Дотримуючись конспірації, Леся Українка не підписує свого звернення до молоді: «Шкода, що не можу підписати свого ймення, але сподіваюсь, що по почерку пізнають»
МАТЕМАТИКА ПЕРЕКОНАНЬ
Про брата Лесі Українки Михайла говорили, що він звик підходити до оцінки різних людей з точки зору математика. Коли часом хотів назвати когось недалекою людиною, то казав: «Він зовсім не знає математики».