Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
Дні тягнулися нескінченно довго, а позичені Лоусоном п’ять шилінгів швидко закінчилися. Філіп мріяв про неділю, коли можна буде навідатися до Ательні. Він сам не знав, що заважало йому зробити це раніше, крім нездоланного бажання впоратися самому. Однак Ательні сам неодноразово опинявся у безнадійній скруті, тож був єдиним, хто міг йому допомогти. Можливо, після обіду Філіп змусить себе розповісти чоловікові, що вскочив у халепу. Подумки він продовжував повторювати заготовані слова. Він страшенно боявся, що Ательні відмахнеться від нього легковажною фразою — це була така жахлива думка, що Філіп намагався якомога довше уникати цього випробування. Він більше не вірив власним друзям.
Суботня ніч була холодною й вологою. Філіп жахливо страждав. Востаннє він їв у суботу опівдні, тож ледве дотягнувся до будинку Ательні. У неділю вранці він витратив останні два пенси, щоб помитися й почистити одяг у вбиральні на вокзалі Чарінґ-кросс.
101
Коли Філіп подзвонив, у вікні з’явилася чиясь голова, а за мить на сходах почулося галасливе тупотіння — це діти бігли відчинити йому двері. Він підставив їм для поцілунків своє бліде, стурбоване та виснажене обличчя. Їхня бурхлива радість так розчулила Кері, що йому довелося перепросити і затриматися на хвилинку на сходах, аби прийти до тями. Він був на межі істерики, і будь-яка дрібниця могла довести до сліз. Діти розпитували, чому він не прийшов минулої неділі, і Філіп відповів, що хворів. Тоді всім захотілося дізнатися, що саме з ним сталося, і він, щоб розвеселити дітлахів, повідомив про загадкову хворобу, чия двозначна варварська назва, що була мішаниною грецької мови та латини (в медичній номенклатурі таких чимало), змусила малих заверещати від задоволення. Вони потягнули хлопця до вітальні і змусили повторити слово, щоб просвітити батька. Ательні підвівся і потиснув Філіпові руку. Він витріщився на нього, і попри те, що Торп завжди витріщався своїми круглими виряченими очима, зараз юнакові незрозуміло чому зробилося незручно.
— Минулої неділі ми за вами сумували.
Філіп ніколи не вмів незворушно брехати, тож, закінчивши пояснювати, чому не прийшов минулого тижня, залився рум’янцем. Потім до кімнати увійшла міс Ательні й теж привіталася з ним за руку.
— Сподіваюся, вам уже краще, містере Кері, — сказала жінка.