Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Головним завданням Німеччини та Франції як посередників у процесі мирного врегулювання є обмеження негативних наслідків конфлікту і за можливості його найшвидше розв’язання на умовах, що прямо не суперечать їхнім власним інтересам. На їхню позицію дедалі більше тисне чинник загострення внутрішньополітичної ситуації у цих країнах (проблема біженців у Німеччині, зростання терористичної загрози у Франції), а також посилення відцентрових тенденцій усередині ЄС унаслідок «міграційної кризи». З огляду на це зростає зацікавленість керівництва Німеччини і Франції у якнайшвидшому врегулюванні конфлікту на сході України за будь-яку ціну, в т. ч. й на умовах Росії.
При цьому слід також враховувати зацікавленість Німеччини як головуючої у 2016 р. країни в ОБСЄ у демонстрації прогресу у врегулюванні конфлікту на сході України, що розглядається як елемент іміджевого проекту насамперед керівництва ФРН на чолі з А. Меркель на тлі різкого падіння її особистих рейтингів та перспектив її перевиборів на посаді канцлера.
США як глобальний гравець радше прагнутимуть не допустити значної ескалації конфлікту на сході України, зберегти позиції в Україні та простір для нових рішень у 2017 р. Адміністрація США як за президентства Б. Обами, так і за новообраного президента Д. Трампа навряд чи розглядатиме врегулювання українсько-російського конфлікту як основний пріоритет зовнішньої політики.
Слід визнати, що загострення війни у Сирії знизило актуальність військового конфлікту на Сході України в очах міжнародної спільноти та відкрило для Росії можливості для подолання міжнародної ізоляції та зняття санкцій. З іншого боку, участь збройних сил РФ у конфлікті в Сирії звужує можливості Кремля щодо підживлення конфлікту на Донбасі, в т. ч. — надання озброєння бойовикам «ДНР», «ЛНР», оплати найманців, виділення гуманітарної допомоги мешканцям окупованих територій, забезпечення їх енергоносіями тощо. Про таку тенденцію свідчить різке зниження уваги пропагандистської машини Кремля до української тематики та тиск московських кураторів на «ополченців» для припинення ними бойових дій і «заморожування» конфлікту.
Варто зазначити, що сьогодні жодна країна не може запропонувати адекватних відповідей на складні виклики епохи. З цього приводу Р. Гейтс, колишній директор ЦРУ та міністр оборони США, відзначив, що Америка та Європа не пройшли тесту на те, як сумістити статус Росії як агресора, з одного боку, та її місце на світовій дошці, з іншого.
На думку колишнього президента Польщі А. Квасьнєвського, «…конфлікт в Україні не заморожений. Успішне вирішення цього конфлікту є найважливішим кроком для повернення Росії до статусу наддержави». При цьому він переконаний, що Україна залишається своєрідним тестом для демократичних сил Заходу[34].
Президент України П. Порошенко з цього приводу зазначив, що «…Мінський процес буксує через вічний російський маскарад. Настав час скоригувати наші думки щодо намірів Росії, тому що вони загрожують не лише Україні, а й безпеці та стабільності в Європі.
Зважаючи на справжні наміри Росії, ми повинні врешті-решт припинити бути такими наївними, якими ми були у 2008-му та ще в 2014—2015 роках. Вона зовсім не бажає припиняти свою агресію, якщо ми разом її не зупинимо. Шахрайство та маніпуляції є ефективними лише тоді, коли немає солідарності та прозорливості. Тому нам потрібне і те, й інше, включаючи санкції, що діятимуть, допоки суверенітет та територіальну цілісність України не буде відновлено. Вони утримують Росію за столом переговорів та перешкоджають їй спричинити ще більшу втрату людських життів»[35].
У нинішній патовій ситуації Нормандський формат вбачається єдиним прийнятним форматом врегулювання українсько-російського конфлікту. Він має сприяти остаточному вирішенню конфлікту і припиненню російської агресії.
З метою посилення переговорних позицій Україні варто домагатися розширення Нормандського формату задля більш активного залучення до процесу мирного врегулювання ще двох держав — підписантів Будапештського меморандуму — США і Великої Британії (Франція і РФ уже беруть участь у цьому форматі). Також доцільно ініціювати розгляд на міжнародному рівні питання щодо розробки механізму міжнародно-правових гарантій державного суверенітету і територіальної цілісності України.