Фантастика Всесвіту. Випуск 3
- Автор: Вежинов Павел
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 3». Краткое содержание книги:
Та коли це тихе передмістя, що мало такі давні й чудові любовні традиції, перетворилося на квартал багатіїв, воно перестало бути надійним прихистком для закоханих, яким чинили перешкоди. Вулиці тут були огорнуті курявою влітку, грузькі, як болото взимку, похмурі та безлюдні о будь-якій порі року, а поодинокі будинки, заховані в густолистих садках, замість колишніх високих балконів тепер мали мозаїчні тераси, зроблені мов умисне, щоб відлякувати закоханих, які шукають, де б заховатися від нескромних поглядів. Добре хоч, що в ті часи виникла мода прогулюватися вечорами на старих найманих дрожках, у які запрягали тільки одного коня, і такі прогулянки звичайно мали кінцевим пунктом високий пагорб, з якого можна було милуватися розшарпаною призахідною загравою жовтня, звідти навіть ліпше, аніж із вежі маяка, було видно, як зачаїлися біля пляжу Семінаристів сторожкі акули, а по четвергах там з’являвся трансатлантичний пароплав, білий і величезний, якого, здавалося, можна було торкнутись рукою, коли він заходив у гавань. Флорентіно Аріса мав звичай після нелегкого трудового дня, проведеного в конторі, винаймати такі дрожки, але він ніколи не опускав відкидного верху, як то завжди робили в жарку пору року, а сидів, зіщулившись під накриттям, невидимий у сутіні, завжди сам-один, і замовляв кучерові найнесподіваніші маршрути, щоб не збудити його підозри. Єдине, що цікавило його в цій прогулянці, був парфенон із рожевого мармуру, напівсхований у бананових заростях та густолистих мангових деревах, — невдала копія ідилічних особняків бавовняних плантаторів Луїзіани. Незадовго до п’ятої поверталися додому діти Ферміни Даси, і Флорентіно Аріса бачив, як вони приїздять у сімейному екіпажі, а незабаром по тому виходив із дому доктор Урбіно й вирушав на свої повсякденні лікарські візити. Але, проїздивши отак майже рік, Флорентіно Аріса жодного разу навіть краєчком ока не побачив тієї, про кого не переставав мріяти.
Одного вечора, коли він не схотів відмовитися від звичної прогулянки самотою, незважаючи на те, що з неба ринула перша червнева злива, кінь послизнувся в грязюці й упав на черево. Флорентіно Аріса з жахом усвідомив, що це сталося якраз навпроти будинку Ферміни Даси, й благально вигукнув, звертаючись до кучера і не думаючи про те, що своїм переляком може виказати себе:
— Тільки не тут, прошу вас, тільки не тут! Де завгодно, але не тут!
Розгубившись від цих окриків, кучер спробував підняти коня на ноги, не розпрягаючи, і вісь у дрожках зламалася. Флорентіно Аріса мусив вибратися з-під укриття й мокнув під дощем, паленіючи від сорому, аж поки котрийсь із інших гуляк запропонував відвезти його додому. Поки він стовбичив там посеред вулиці, одна служниця з дому Урбіно, побачивши його, геть змоклого й по коліна в багнюці, винесла йому парасольку й запросила сховатися від дощу на терасі. Про таке щастя Флорентіно Аріса не міг мріяти навіть у найсміливіших своїх мріях, але того вечора він волів померти, аніж дозволити, щоб Ферміна Даса побачила його в такому жалюгідному стані.
Коли Хувенал Урбіно та його родина жили в старому місті, вони ходили в неділю пішки до самого собору на восьмигодинну відправу, яка була радше світською, ніж релігійною церемонією. Переселившись у новий дім, вони ще кілька років відвідували той-таки храм, але тепер уже їздили туди в кареті й іноді залишалися з компаніями друзів у парку під пальмами. Але потім у їхньому кварталі збудували храм соборної семінарії з приватним пляжем і власним цвинтарем, і сім’я Урбіно перестала бувати в соборі, навідуючись туди тільки в дуже врочистих випадках. Не знаючи про ці зміни, Флорентіно Аріса кілька неділь поспіль просидів на терасі кафе «Парафіяльне», стежачи за людьми, які виходили з собору після заутрені, обідні та вечерні. Потім усвідомив свою помилку й подався до нової церкви, яка вже кілька років була в моді, й там побачив доктора Хувенала Урбіно з дітьми — протягом чотирьох неділь у серпні вони пунктуально приходили о восьмій ранку до заутрені, але Ферміни Даси з ними не було. В одну з тих неділь Флорентіно Аріса відвідав новий цвинтар, що прилягав до церкви, — там мешканці кварталу Ла Манга будували собі розкішні склепи, — і серце в нього тьохнуло, коли в затінку великих сейб він побачив найрозкішніший з усіх склеп, справжній пантеон з готичними вітражами, з мармуровими ангелами, з позолоченими надгробками, на яких золотими літерами були виписані імена всієї родини. Там-таки він прочитав і ім’я доньї Ферміни Даси Урбіно де ла Кальє, поруч із ім’ям чоловіка, а внизу спільну епітафію: «Разом — і в Царстві Господньому».