Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
7. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.
8. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
9. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі.
10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
12. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
1. Коментована стаття визначає порядок розгляду заяви про забезпечення позову та виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Якщо заява подана особами, які беруть участь у справі, при порушенні справи або під час провадження у справі до судового розгляду, питання про забезпечення позову вирішує суддя в той же день без повідомлення відповідача й інших осіб, які беруть участь у справі. У протилежному випадку вжиття заходів до забезпечення позову не матиме ефекту. При подачі заяви в судовому засіданні суддя (суд) вирішує це питання, вислухавши думку інших осіб, які беруть участь у справі.
2. Закон не визначає, який саме суд зобов’язаний розглянути заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви. Очевидно, заінтересованій особі за таких обставин потрібно звертатися в той суд, який уповноважений відкрити провадження у справі за позовною заявою, що в майбутньому повинна бути подана.
Встановлення правила про те, що заява про забезпечення позову, подана до відкриття провадження у справі, розглядається не пізніше двох днів з дня її подання, забезпечує можливість виконання судом обов’язку повідомити про такий розгляд особу, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову. Тобто, як випливає із коментованої статті, її повідомлення є обов’язковим. І це логічно, оскільки явка цієї особи дає можливість суду з’ясувати характеру спору, який може виникнути в майбутньому. На момент подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі ще немає жодних відомостей про характер правовідносин, які можуть стати в майбутньому предметом судового розгляду, та й справа як така відсутня. Заява заінтересованої особи може однобічно висвітлювати ці правовідносини, тому суд повинен також з’ясувати позицію особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.
Закон нічого не говорить про наслідки неявки в суд заінтересованої особи — заявника та особи, щодо якої просять вжити заходів забезпечення позову. Тому можна зробити висновок, що неявка цих осіб не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви.
Якщо ж вимоги заявника визнані судом обґрунтованими, то заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається негайно лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову. Мається на увазі ситуація, коли заявником наведені такі аргументи необхідності негайного розгляду без повідомлення особи, щодо якої він просить вжити заходи забезпечення позову, які наводять на висновок, що зволікання зі застосуванням заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання рішення суду в майбутньому.
3. З аналізу коментованої статті випливає одне важливе правило — про можливість суду, що розглядає заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Таке положення, на перший погляд, в певній мірі не узгоджується із засадами диспозитивності та змагальності в цивільному процесі, адже суд не має права збирати докази. Однак така норма правильно вводиться в процесуальне законодавство з огляду на «інтереси законності», оскільки суд, якщо виникають сумніви, має можливість, шляхом витребування додаткових відомостей, з’ясувати питання чи дійсно права заінтересованої особи можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. Надаючи суду таке повноваження, законодавець прагнув перешкодити зловживанням заінтересованою особою своїм правом на забезпечення позову та заявленням необґрунтованих вимог.