Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Поширеною є практика оскарження виконавчих документів для стримування примусового виконання. Гарантована затримка — не менше 2 місяців.
Відповідно до п. 42 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», прийнявши заяву про виключення майна з опису, суддя має зупинити виконання рішення, по якому звернено стягнення на майно. Якщо виконавче провадження знаходиться в іншому суді, необхідно повідомити цей суд про пред’явлення позову для зупинення виконавчого провадження.
На наш погляд, суд зобов’язаний застосовувати спеціальні заходи забезпечення позову в усіх випадках, коли про це найшла відповідна заява від позивача.
9. Новим способом забезпечення є передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Цей спосіб може виявитися ефективним, коли особа, яка володіє спірною річчю, умисно затягує розгляд справи. Вигода для неї очевидна: до тих пір, поки рішення суду не набере сили, вона користується спірною річчю і її захищає презумпція правомірності володіння. Коли ж річ вилучать, то затягування втрачає сенс.
10. Коментована стаття передбачає, що судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, надаючи право суду визначити які саме. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову одночасно або послідовно. Разом з тим, виходячи з принципу змагальності та вимог до змісту заяви про забезпечення позову, а також враховуючи те, що у зв’язку із забезпеченням позову виникає право на відшкодування завданої цим шкоди, вважаємо, що саме заявник повинен обґрунтувати, які саме заходи забезпечення позову слід застосувати суду, а суд не має права застосовувати інші заходи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадках зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Таким чином, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є спеціальним видом забезпечення позову.
11. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому що б засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Так, арештовуючи грошові кошти на рахунку, суд повинен обмежуватися сумою, що не перевищує ціну заявленого позову та судових витрат.
12. Застосування деяких видів забезпечення позову обмежується законом. Так, не допускається забезпечення позову шляхом:
а) накладення арешту на заробітну плату, соціальні виплати, допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями;
б) накладення арешту на предмети, що швидко псуються;
в) зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (додатково див. Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки та банківську діяльність», Розділ V).
Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання ухвали про забезпечення позову
1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.
3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.
5. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.