Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
Бен помітив його погляд.
— То Рут, — сказав він, — нова верховна жриця. Вона з чоловіком була у від'їзді, зовсім на іншому узбережжі — їхньою місією було підготувати філіал храму, мені так здається. Радий, що вони повернулися. Схоже на те, як вдома збирається вся родина на старомодну різдвяну вечерю.
— Гарне волосся. Хотів би я, щоб вона тут затрималася.
— Тоді чому ти її не покликав?
— Що?
— Я майже впевнений, що Рут знайшла якусь причину, щоб прийти сюди лише для того, щоб потайки глянути на тебе, — гадаю, що вони щойно приїхали. Хіба ти не помітив, що ми тут майже самі, а ті, хто сідав поруч, говорили не багато — і майже одразу ж йшли?
— Ну... Так, — Джубал це помітив. Він був трохи розчарований — він начебто був готовий (через все те, що він раніше про це місце чув) до того, щоб відхилити пропозиції щодо надто тісної тілесної близькості, — але з'ясував, що нічого такого тут немає. До нього ставилися з гостинністю та ввічливістю, — проте це було більше схоже на ввічливу ласку кішки, аніж на відверту приязнь собаки.
— Вони всі надзвичайно цікавляться тим, що ти тут, — і дуже хочуть побачити тебе... Але також і трохи бояться.
— Мене?
— О, я розповідав тобі деталі щодо цього, коли відвідував тебе влітку. Ти — священна традиція цієї церкви, не дуже реальна і трохи перебільшена. Майк розповідав їм усім, що ти — єдина людська істота, яку він знає, хто може «ґрокнути повноту», не потребуючи спершу вивчення марсіанської. Більшість з них підозрюють, що ти можеш читати їх думки так само, як це робить Майк.
— Ох, що за маячня! Сподіваюся, ти переконав їх, що це не так?
— Хто я такий, щоб знищувати міфи? Можливо, ти вмієш читати думки; впевнений, що ти б мені цього не сказав. Вони лише трохи тебе бояться — бо на сніданок ти їси немовлят, а коли кричиш, то земля тремтить. Будь-хто з них буде у захваті, якщо ти їх гукнеш... Проте вони не будуть тобі нав'язуватися. Вони знають, що навіть Майк уважно тебе слухає, коли ти говориш, і звертається до тебе «сер».
Джубал відігнав від себе всю цю історію одним коротким, запальним словом.
— Точно, — погодився Бен. — Та навіть Майк має свої слабкості, — я ж казав тобі, що він лише людина. Але ось як воно є. Ти святий покровитель цієї церкви, ось так.
— Що ж... Зате щойно сюди зайшов той, кого я точно знаю. Джилл! Джилл! Підійди, люба!
Жінка повернулася, радше вагаючись.
— Я Доун. Але дякую, — проте вона підійшла. Джубал було подумав, що вона збирається поцілувати його, — і вирішив не ухилятися. Проте вона або не мала такого наміру, або передумала. Опустилася на одне коліно, взяла його руку і поцілувала. — Батьку Джубале. Ми раді вам і глибоко за вас п'ємо.
Джубал вирвав руку.
— О, заради Бога, дитино! Піднімайся звідти й сядь разом з нами. Розділімо воду.
— Так, батьку Джубале.
— Гм... Називай мене Джубалом — і передай їм усім, що мені не подобається, коли зі мною поводяться, як з хворим на проказу. Я сподівався опинитися в родинному колі.
— Так і є... Джубале.
— І я чекатиму, щоб мене називали Джубалом і поводилися зі мною, як з водним братом, — не більше і не менше. Перший, хто ставитиметься до мене з повагою, муситиме залишитися після уроків. Ґрокнула?
— Так, Джубале, — стримано відповіла вона. — Я передам їм. Вони так і робитимуть.
— Що?
— Доун має на увазі, — пояснив Бен, — що вона це передасть, можливо, Патті — оскільки Майк зараз у трансі... І що Патті передасть це кожному, хто вміє слухати внутрішнім слухом, а вони передадуть це кожному, хто і досі злегка глухий, як, наприклад, я.
— Так, — погодилася Доун, — хіба що я вже передала це Джилл — бо Патті вийшла назовні за чимось, що потрібно Майку. Джубале, ти бачив хоч щось з того, що показують по стерео? Це дуже захопливо.
— Що? Ні.
— Ти маєш на увазі втечу з в'язниці, Доун?
— Так, Бене.
— Ми не обговорювали цього, але Джубал не любить стерео. Джубале, Майк не просто втік і повернувся додому, коли відчув потребу; він дав їм над чим подумати. Тут його щойно заарештували за все, окрім викрадення Статуї Свободи, — а Великоротий Шорт оголосив його Антихристом того ж дня. Тож він дав їм диво, щоб вони його прожували. Він прибрав усі засуви та двері у в'язниці, коли йшов... І зробив те ж саме у державній в'язниці за містом — задля загального добра, а також для того, щоб знешкодити усі сили поліції, міста, графства та штату. Частково — для того, щоб зайняти їх чимось і зацікавити... А частково тому, що Майк цілковито зневажає людей, які саджають людину під замок взагалі без жодної причини. Він ґрокає у цьому значну неправильність.