Чужинець на чужій землі

— Гм! Я починаю думати, що я там — просто пансіонер.

— А ти колись був кимось іншим, бос? Ти чекав, що ми це зробимо — і не турбуватимемо тебе. Тож ми це зробили. Проте тобі має бути соромно, що ти не розслабився і заборонив усім нам подорожувати разом. Ми приїхали сюди близько двох годин тому — а в тебе, очевидно, виникли якісь труднощі.

— Так. Жахлива поїздка. Анно, щойно я дістануся додому, — і ноги моєї не буде за межами того місця до кінця мого життя... А ще я збираюся висмикнути з розетки телефон і розбити базікалку.

— Так, бос.

— Цього разу я так і зроблю, — він глянув на велетенську базікалку перед ним. — Ця реклама триватиме вічно? Де моя хрещениця? Не кажи, що ти залишила і її теж на милість ідіотів-синів Мак-Клінтока!

— Звісно ж, ні. Вона тут. У неї, дякувати Богу, є навіть власна няня.

— Я хочу її побачити.

— Патті покаже її тобі. Я втомилася від неї — всю дорогу сюди вона поводилась так гарно, мов маленька бестія. Патті, люба! Джубал хоче побачити Еббі.

Татуйована жінка продемонструвала один із своїх повільних ривків через кімнату. Джубал спостеріг, що вона була єдиною з кількох присутніх людиною, котра виконувала будь-яку роботу. Складалося враження, що вона може бути присутньою скрізь одночасно.

— Звичайно, Джубале. Я не зайнята. Сюди.

— Діти у моїй кімнаті, — пояснювала вона, поки Джубал намагався не відставати від неї, — де Солоденька булочка може за ними наглядати.

Джубал був трохи здивований, коли за хвилину побачив, що саме мала на увазі Патриція. Удав-боа на ліжку Патриції згорнувся так, що її тіло утворювало гніздо розміром з дитяче ліжечко, — точніше, два ліжечка, оскільки хвіст змії ділив великий прямокутник навпіл. І в кожній його частині лежало немовля. Нянечка-боа зацікавлено підняла голову, коли вони зайшли. Патті погладила її й заспокоїла:

— Все добре, люба. Тато Джубал хоче їх побачити. Погладьте її — і дозвольте вас ґрокнути, щоб наступного разу вона вас впізнала.

Спершу Джубал звернувся до своєї милої подружки. Потім, коли вона заклекотіла до нього і штовхнула його руку, він погладив змію. Він подумав, що це був найпрекрасніший екземпляр Boidae, який він коли-небудь бачив, — так само як найбільший і найдовший, за його оцінкою, за усіх боа-констрікторів, вирощених у неволі. Яскраві перехресні смуги на тілі змії були надзвичайно чіткі і яскраві — від голови й аж до хвоста. Він заздрив Патті через її надзвичайного улюбленця і шкодував, що у нього так мало часу, щоб з нею заприятелювати.

Змія потерлася головою об його руку, зовсім як кицька. Патті взяла Еббі і сказала: