З Елеанор Оліфант усе гаразд

— Навіщо ти збрехав мені, Реймонде? Семмі не в комі. Він спить. Це зовсім різні речі.

Реймонд засміявся.

— Але ж це хороші новини, Елеанор. Він прокинувся кілька годин тому. У нього, вочевидь, серйозний струс мозку та зламане стегно. Учора лікарі його вправили, і зараз Семмі знесилений від анестезії, але лікарі кажуть, що з ним усе буде добре.

Я кивнула й різко підвелася:

— Тоді нам не варто його турбувати.

Чесно кажучи, мені нестерпно хотілося вийти з палати. Тут було занадто душно та знайомо — вафельні покривала, запах хімії та людського тіла, жорсткий металевий каркас на ліжках та пластикові стільці. Руки трохи свербіли від гелю, який просочився в тріщинки в шкірі. Ми разом пішли до ліфта і всю дорогу їхали в цілковитій тиші. На першому поверсі відчинилися двері, і я відчула, як мої ноги мимовіль поспішають до виходу.

Це був один з тих прекрасних літніх вечорів — восьма година, а надворі ще доволі тепло та все довкола залите м’яким сонячним світлом. І темнішати почне десь об одинадцятій. Реймонд зняв куртку, під якою приховувалася чергова дурнувата футболка. Ця була жовтою із зображенням двох білих мультяшних півників. Los Pollos Hermanos — «Брати-курчата» — було написано на футболці. Безглуздя якесь. Реймонд поглянув на годинник.

— Я хочу заскочити в крамницю і поїхати до свого друга Енді. Ми зависаємо в нього невеликою компанією щосуботи ввечері, рубаємося в «Плейстейшн», куримо та п’ємо пиво.

— Звучить чудово.

— А в тебе які плани? — запитав він.

Я збиралася їхати додому, звісно ж, щоб подивитися телевізор чи почитати якусь книжку. Що іще мені робити?

— Я повернуся до себе, — сказала я. — Гадаю, сьогодні ввечері канал Бі-Бі-Сі транслюватиме передачу про комодських варанів.

Він знову поглянув на годинник, а потім на неозоре блакитне небо. На мить запала тиша, а потім у небі з’явився чорний дрізд, і він співав так дивовижно, що ця пісня була на грані непристойності. Ми обоє слухали, і, коли я посміхнулася Реймонду, він посміхнувся у відповідь.

— Слухай, сьогодні занадто гарний вечір, щоб проводити його наодинці. Може, підемо вип’ємо чогось? Мені потрібно буде піти десь за годину, перш ніж зачиниться крамниця з алкоголем, але…

Цю пропозицію потрібно було ретельно обміркувати. Я багато років не заходила в паби, а Реймонда навряд чи можна було назвати приємною компанією. Проте я швидко дійшла висновку, що це могло би стати в пригоді з двох причин. По-перше, це був би хороший досвід, бо, якщо все піде добре, Джонні Ломонд, мабуть, захоче піти зі мною в паб під час одного з наших побачень, тому мені варто заздалегідь ознайомитись із атмосферою та поведінкою в подібних закладах. По-друге, Реймонд був айтішником, і мені потрібна була його порада. Такі поради коштують дорого, якщо просити їх через офіційні канали, але сьогодні ввечері я могла б запитати його абсолютно безкоштовно. Зваживши всі «за» та «проти», я визнала за доцільне погодитись на пропозицію Реймонда. Він дивився перед собою, і я помітила, що він закурив цигарку і викурив уже майже половину, доки я розмірковувала.