З Елеанор Оліфант усе гаразд

Коли тиша і самотність починають стискатися навколо мене, прошиваючи мене, наче бурульки, мені конче потрібно говорити вголос, хоча б для того, щоб переконатися, що я ще жива.

Філософське питання: чи можна почути звук дерева, яке падає в лісі, якщо поряд нікого немає? І якщо геть самотня жінка час від часу розмовляє з кімнатною рослиною, то чи можна вважати, що вона божевільна? Я впевнена, що абсолютно нормально подеколи говорити з собою. Я ж не очікую почути відповідь. Зрештою, я розумію, що Поллі — це лише кімнатна рослина.

Я полила її, а потім перейшла до інших домашніх справ, думаючи про момент, коли ввімкну свій ноутбук, щоб перевірити, чи опублікував щось новеньке один вродливий вокаліст. «Фейсбук», «Твіттер», «Інстаграм». Вікна у світ чудес. Поки я завантажувала речі в пральну машину, задзвонив телефон. Відвідувач і телефонний дзвінок! Варто позначити цей день у календарі! Це був Реймонд.

— Я зателефонував Бобу на мобільний і розповів йому про те, що сталося, тому він знайшов твій номер в особовій справі, — пояснив він.

Тобто так просто? Невже всі мої дані містяться в шкіряних теках, що будь-якої миті розгортаються для всіх охочих?

— Це грубе зловживання моєю конфіденційністю, не кажучи вже про порушення Закону про захист персональних даних, — сказала я. — Доведеться поговорити про це з Бобом наступного тижня.

На іншому кінці лінії запала тиша.

— Ти там? — спитала я.

— Так, авжеж. Вибач. Ти просто пообіцяла зателефонувати і не зробила цього. Ну, я зараз у лікарні. Хотів дізнатися, ну… чи ти привезеш речі того чоловіка? Ми в Західній лікарні. О, і його звати Семмі-Том.

— Що? — перепитала я. — Ні, так не правильно, Реймонде. Він невисокий, огрядний літній чоловік із Глазго. Його аж ніяк не могли охрестити Семмі-Томом.

Я вже почала серйозно побоюватися щодо розумових здібностей Реймонда.

— Ні, ні, Елеанор, Семмі — це скорочена форма від Семюель, а Том пишеться, як Т-о-м.

— Он воно що. — Запала ще одна тривала пауза.

— Отже… як я і казав, Семмі у Західній. Якщо хочеш зайти, відвідування з сьомої години.

— Я ж сказала, що прийду, а я жінка, котра дотримується свого слова, Реймонде. Зараз трохи пізно, я могла б прийти завтра ввечері, якщо тебе це влаштовує.

— Звісно, — сказав він. Ще одна пауза. — Хочеш знати, як у нього справи?

— Звичайно, хочу, — мовила я. Цей чоловік був кепським співрозмовником і неймовірно ускладнював цю бесіду.