Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Тільки після того, як віряни змінили свою думку щодо дошлюбного сексу, були скасовані відповідні закони в інших християнських країнах. Так званий параграф про конкубінат у норвезькому кримінальному кодексі зберігав свою чинність аж до 1972 року. Цей закон встановив, що «той, хто всупереч застереженню й заборони владних структур продовжує підтримувати стосунки в неподобний спосіб з особою іншою статі й викликає тим самим обурення суспільства, карається штрафом і ув’язненням терміном до трьох місяців»24. Гетеросексуальний конкубінат був усього-на-всього неприйнятним. Хоча не було ніякого християнського обґрунтування в цьому законодавчому тексті, зрозуміло, що в його основі лежали християнські моральні принципи. Параграф про конкубінат довго не діяв, але коли в 1954 році було запропоновано його скасувати, опитування виявило, що троє з чотирьох норвежців бажали зберегти заборону25. Значні зміни в ставленні до цього закону відбулися протягом подальших десятиліть. Але навіть тоді, коли він був остаточно скасований, у 1972 році, Християнсько-демократична партія, утім, наполягала на його збереженні.

Норвезька церква, яка ніколи не визнавала конкубінат, однак пом’якшила бачення та риторику. Проте в 1985 році на норвезькому Єпархіальному соборі було заявлено, що «встановлення відносин між чоловіком і жінкою поза шлюбом є порушенням Божого порядку»26. У багатьох християнських організаціях і церквах досі вважають конкубінат за гріх, оскільки він являє собою неформальну інституціоналізацію позашлюбного сексу. Чоловікам, які живуть із жінкою поза шлюбом, майже неможливо отримати роботу священика в норвезькій церкві. Перший такий священик був призначений єпископом Тором Б. Йорґенсеном у Південному Голуґаланді, незважаючи на широкі протести з боку інших єпископів. Йорґенсен стверджував, що він очікував, що священик одружиться на співмешканці27. В лютеранській державній церкві Данії позашлюбні стосунки священиків цілком прийнятні28.

Багато християн досі стверджують, що дошлюбний секс не узгоджується з християнським ученням. Деякі з них намагаються переконати державу заборонити його. Вони використовують законодавство, щоб перешкодити дошлюбному сексові, наприклад, засуджуючи сексуальне виховання в школах. Християни в США надавали перевагу освітнім програмам, які проповідували сексуальне утримання до шлюбу, а не пропонували загальне сексуальне виховання. Тільки у 2006 році консервативний християнський уряд у Вашингтоні виділив 200 мільйонів доларів на цю програму, в інших штатах надали такі ж суми29. Утім, статистичні дані свідчать про те, що хоча такі методи, можливо, змінюють ставлення молоді до сексу, вони не можуть тією ж мірою остаточно змінити її поведінку. На практиці результатом стало не зменшення інтересу до сексу серед молоді, а, навпаки, зростання. Крім того, більшість юнаків і дівчат не мають звички використовувати протизаплідні засоби, що часто призводить до венеричних захворювань і небажаної вагітності30.