Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
Заручена дівчина, як і заміжня, може бути засуджена на смертну кару за секс із будь-ким, крім її майбутнього чоловіка. Навіть якщо незайману заручену дівчину зґвалтують у межах міських стін, згідно з правилами її разом зі злочинцем мають побити камінням10. Неодружені та незаручені жінки загалом не можуть бути покарані за секс. Проте якщо дівчина прагнула вийти заміж, дошлюбним сексом вона піддавала себе великому ризику. Її чоловік міг заявити, що не знайшов «ніяких ознак того, що вона була незайманою», коли він з нею побрався. Тоді її батьки мусили навести «докази того, що вона була незайманою та представити їх старшим у місті». Дівчина опиниться в достатньо складному становищі, якщо вони не будуть у змозі надати такі докази: «Якщо звинувачення справедливе і якщо немає ніяких доказів того, що жінка була незайманою, її відведуть під двері батьківського дому і містяни поб’ють її камінням до смерті. В Ізраїлі ганебно вчинити перелюб у стінах будинку свого батька. Таким чином ви позбавитеся від зла»11. На практиці це означало, що жінки, які були сексуально активними до вступу в шлюб, не могли одружуватись, якщо не знаходили чоловіка, який уважав за краще мати живу, але позбавлену невинності наречену, ніж цнотливу, але мертву. Такого роду суворість не стосувалася повій і незаміжніх жінок, які вже втратили свою невинність і не планували брати шлюб. Такі жінки мали повну сексуальну свободу.
Іудейські правила, що стосуються сексу до шлюбу, від часів Старого Завіту, звісна річ, змінилися. Посилаючись на Єврейську Біблію, яка дозволяла мати наложниць, рабини у Середні віки вірили, що «стабільні та вірні сексуальні стосунки з жінкою поза шлюбом» не суперечили іудейським законам; найважливіше було уникнути розбещеності. Головною умовою таких зносин є те, що жінка мала бути неодруженою. Що ж до чоловіка, його сімейний статус, як і раніше, не мав значення. Такий позашлюбний зв’язок, однак, не дістав загального визнання середньовічного єврейства12. Проте заборона на дошлюбний секс для жінок зберігалася. Крім того, у християнстві існувала зростаюча тенденція розглядати чоловічий дошлюбний секс як щось вороже іудейському законові13.
Існують величезні відмінності між сучасними єврейськими громадами залежно від того, де вони мешкають: в ультраортодоксальних районах Єрусалима чи в передмісті Копенгагена або Чикаго. Американські дослідження показують, що 60 відсотків євреїв уважають дошлюбний гетеросексуальний акт нормальним, якщо «вони дійсно люблять одне одного»14. Навіть серед ортодоксальних євреїв ставлення до дошлюбних зв’язків стало набагато ліберальнішим за останні десятиліття. Ультраортодоксальні євреї, однак, значно наполегливіше підтримують традиційні обмеження. В Єрусалимі молоді незаміжні жінки ризикують зазнати нападу з боку ультраортодоксальних чоловіків тільки тому, що вони йдуть вулицею разом з іншими чоловіками.
Християнське ставлення до дошлюбних гетеросексуальних зв’язків також варіювалося. Тоді як церковна влада була непохитною в принципах, рівень покірності, утім, не був різним. І тут знову ж таки важливу роль зіграла стать. У більшості християнських країн було за мовчазної згоди прийнято, що неодружені чоловіки спочатку пізнавали секс із повіями, а відтак уже у шлюбі. Проституція відкрито регулювалася й оподатковувалася навіть у Папській державі15. За часів Реформації повії були змушені тікати з протестантських і католицьких міст Центральної Європи16. Звичайно, це не стало остаточною поразкою проституції, вона продовжила існувати, постійно лавіруючи між мовчазною згодою та прямим переслідуванням. У зв’язку з тим що жіноча гетеросексуальність визнавалася більш проблематичною, ніж чоловіча, повії зазнавали переслідувань і дискримінації. Були часи, коли їх ув’язнювали, фізично карали, депортували, а іноді після повторних арештів навіть страчували17. Їхні клієнти-чоловіки рідко зазнавали будь-яких серйозних санкцій. Протягом ХІХ та ХХ століть християнські активісти проводили великі кампанії боротьби з проституцією, яку вони визначали легалізованим гріхом. Але, незалежно від ступеня переслідування, повіям рідко бракувало клієнтів-християн18. Інститут рабства в Північній і Південній Америці породив достатньо специфічне християнське ставлення до дошлюбного сексу. У багатьох державах раби не мали законного права брати шлюб. Будь-які церемонії одруження, які раби самі проводили, не мали жодного правового статусу. Рабовласники часто розділяли гетеросексуальні пари, продаючи їх окремо. Визнання владою шлюбу тільки між вільними людьми унеможливило практику гетеросексуального акту в рамках сімейних стосунків для значної частини населення. Раби, які були головно християнами, не мали іншого вибору, крім позашлюбного сексу. Логічним наслідком цього стало те, що багато американських штатів законодавчо постановили, що раби не можуть бути покарані за блуд і перелюб. Церкви південних штатів теж майже нічого не зробили, щоб надати рабам право на шлюб19.