Селінджер Дж.9 оповідань [UK]

У Чоловіка, що сміється, потрапили чотири кулі Дюфаржа, дві з них пройшли крізь його серце. Коли Дюфарж, який усе ще прикривав очі від жахливого видовища обличчя Чоловіка, що сміється, почув дивний, агонізуючий видих звідти, де знаходилась його мішень, його переповнила радість. Його чорне серце несамовито забилося, він підскочив до своєї дочки, що лежала на землі непритомною, і привів її до тями. Вони оби-двоє, самі не свої від захвату і полохливої мужності, тепер насмілилися подивитися на Чоловіка, що сміється. Голова в нього була опущена, наче у мерця, так що підборіддя торкалося скривавлених грудей. Батько і дочка обережно і з жадібною цікавістю наблизилися до справи рук своїх. Однак на них очікувала велика несподіванка. Чоловік, що сміється, зовсім не помер, а потайки зосереджено напружував м’язи живота. Коли Дюфаржі підійшли достатньо близько, він раптом підняв голову, видав жахливий сміх і обережно, навіть витончено, вивернув усі чотири кулі. Цей вчинок так вразив Дюфаржів, що серця в них буквально розірвалися від несподіванки, і вони впали мертвими до ніг Чоловіка, що сміється. (Оскільки оповідь усе одно мала бути короткою, її можна було б закінчити саме тут: команчі і самі б допетрали, як і чому Дюфаржі раптом померли. Але це був іще не кінець.) День за днем Чоловік, що сміється, стояв там, прив’язаний до дерева колючим дротом, а Дюфаржі розкладалися біля його ніг. Через сильну кровотечу і неможливість випити орлиної крові Чоловік, що сміється, опинився так близько до смерті, як ніколи до того. Однак одного дня хриплим, але мелодійним голосом він звернувся по допомогу до лісових звірів. Він закликав їх повідомити Омбі, любому карлику. І вони повідомили йому. Але часу на перетин паризько-китайського кордону туди, а потім назад пішло багато, і коли, нарешті, Омба прибув на місце подій з аптечкою і свіжою орлиною кров’ю, Чоловік, що сміється, вже впав у кому. Першим актом милосердя з боку Омби стало повернення маски на обличчя хазяїна — маски, яка відлетіла до трупа мадемуазель Дюфарж, що його пожирали хробаки. Карлик ввічливо накрив маскою жахливі риси обличчя і почав накладати пов’язки на рани.

Коли Чоловік, що сміється, нарешті, відкрив свої маленькі очі, Омба швиденько підніс йому пляшечку з орлиною кров’ю. Але Чоловік, що сміється, не став пити з неї. Він слабким голосом промовив ім’я друга, Чорного Крила. Омба нахилив свою трохи спотворену голову і повідомив хазяїну, що

Дюфаржі вбили Чорне Крило. З вуст Чоловіка, що сміється, зірвався дивний, несамовитий крик смертельної муки. Він простягнув виснажену руку до пляшечки з орлиною кров’ю

і здавив так, що вона тріснула. Рештки крові тоненьким струмочком потекли в нього по зап’ястку. Він наказав Омбі відвернутися, і Омба схлипуючи виконав наказ. Останнє, що зробив Чоловік, що сміється, перш ніж повернути обличчя до залитої кров’ю землі, це зірвав маску.