Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Тобі не потрібно читати ті стрічки новин, тому що ми дізнаємося усі громадські новини про Майка значно раніше. До того ж Бен дав нам водну обіцянку одразу ж повідомляти про будь-які особисті новини, які нам потрібно знати — і, звісно ж, Майк про це знає. Але, Джубале, Майку не можна зашкодити. Якби ти тільки побував у Гнізді, як це зробили ми троє, — ти б про це знав.
— Мене не запрошували.
— У нас теж не було спеціальних запрошень: ми просто пішли. Нікому не потрібне запрошення, щоб зайти у власний дім... Більше того: це їм воно потрібне, щоб прийти сюди. Як-от у «Смерті робітника»[90]. Однак ти просто шукаєш виправдань, Джубале, — та ще й нікчемних виправдань: для Бена, який підганяє тебе, а також для Доун і Дюка, які тобі написали.
— Майк мене не запрошував.
— Бос, те Гніздо належить нам з тобою, — точнісінько так само, як і Майку. Майк — перший серед рівних... Як ти — тут. Чи може Еббї вважати цей дім своїм?
— Може. Так сталося, — спокійно відповів він, — що вона вже отримала спадщину... З правом пожиттєвої оренди для мене.
Джубал переписав свій заповіт, знаючи, що Майковий зробив його непотрібним для всіх водних братів. Але не був стовідсотково впевнений у «водному» статусі саме цього пташеняти — попри те, що зазвичай вона була мокра, — і перерозподілив майно на її користь, а також на користь нащадків (якщо такі будуть) ще декількох інших людей.
— Я не хотів казати, та ця інформація тобі не зашкодить.
— Джубале... Ти змушуєш мене плакати. І через тебе я майже забула, про що говорила. А я мушу це сказати. Майк ніколи не підганятиме тебе, і ти це знаєш. Я ґрокаю, що він чекає на повноту. А ще ґрокаю, що ти також чекаєш.
— Гм... Я ґрокаю, що ти говориш правильно.
— Добре. Думаю, що сьогодні ти особливо похмурий просто тому, що Майка знову заарештували. Але це траплялося безліч...
— «Заарештували»? Я про це не чув! Що відбувається? Чорт забирай, дівчино...
— Джубале, Джубале! Бен не дзвонив; нам нічого не відомо. Ти ж знаєш, скільки разів Майка вже заарештовували — в армії; як фокусника; і в інших місцях — з півдесятка разів як проповідника. Він ніколи нікому не шкодив — просто дозволяв це робити. Вони ніколи не зможуть засудити його, і він вийде так скоро, як тільки захоче. І одразу ж, якщо захоче.
— Що цього разу?
— О, звичайна маячня — прилюдна розпуста, статеві зносини з неповнолітніми, змова для обману, утримання протизаконного будинку, сприяння правопорушенням дітей, змова для ухилення від виконання закону про прогулювання школи...
— Що?
— Це стосується їхньої власної школи для пташенят. Ліцензію на роботу парафіяльної школи скасували, але діти все одно не відвідують звичайну. Це не має значення. Джубале, все це не має значення. Єдине, в чому вони технічно порушують закон, — так само як і ти, любий бос, — неможливо довести. Джубале, якби ти коли-небудь побачив Храм та Гніздо, то зрозумів би, що навіть F. D. S. не зможе потайки встановити там жучки. Тож розслабся. Після безлічі новин обвинувачення знімуть, а на зовнішніх службах буде ще більший натовп, ніж будь-коли раніше.
— Анно, Майк сам влаштовує ці переслідування?
Вона виглядала спантеличеною — а для Анни це був незвичний вираз обличчя.
— Джубале, я ніколи не думала про таку можливість. Майк не вміє брехати, ти ж знаєш.
— А хіба для цього потрібно брехати? Припустімо, що він розпускає про себе цілковито правдиві чутки. Але лише ті, які неможливо довести в суді.
— Думаєш, Майк би пішов на це?
— Не знаю. Лише знаю, що найкращий у світі спосіб брехати — це висловити правильний обсяг правди у правильний час, а потім замовкнути. І це було б не першим випадком провокації переслідування самих себе заради заголовків. Добре, я викину це з голови, якщо тільки ситуація не перетвориться у щось, із чим він не зможе впоратися. Ти все ще «Сюди»?
— Якщо ти зможеш втриматися, щоб не поплескувати Еббі під підборіддям, не кукурікати й не створювати інших подібних некомерційних звуків, я принесу її. Якщо ж ні, то краще скажу Дорказ, щоб вставала і йшла працювати.
— Принеси Еббі. Я докладу всіх зусиль, щоб створити якийсь комерційний шум — новий варіант сюжету, відомого як хлопчик-зустрічає-дівчинку. Що скажеш?
90
Вірш Роберта Фроста.