Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 234 235 236 237 238 239 240 241 242 ... 406
Перейти на страницу:

А все ж ми стрінемося випадково

А все ж ми стрінемося випадково, На пароплаві десь і може восени, І може здійсняться, немов намова, Твої страшні, мої безумні сни!..
Ти уяви – вода плюскоче в кручу, Холодний захід вмер, шепочуть комиші, Схилилась ти на вигнуте поруччя… Ти придивляєшся, як гай в туман біжить.
Цілуючи простори, впала зірка, Спалила цілу путь і вмерла вдалині. І відізвалися в мойому серці гірко Дитячі мрії у забутім сні.
Ти уяви: за кермою керманич Неначе кам’яний, шумує колесо, І лози з берегу нам шлють добраніч, Співучі обрії, і небо… й тихий сон…
Оце і все… я не скажу ні слова — Твої страшні, – мої безумні сни… Далеко десь ще стрінемося знову, На пароплаві може, може восени…

Так день пройшов…

Так день пройшов. Не треба каяття, Не треба дум палких, як перша рана… З золотолистям прийде забуття, Це перша осінь – голуба і тьмяна…
Я так люблю твоїх очей глибінь, Я так люблю про першу зустріч згадку, Що вже не бачу болячіших змін… Хай буде путь через чарівні кладки!
Поглянь, як молодо синіє даль, Поглянь, як соячник кохає сонце… Моя душа, мов гостреная сталь, Проб’є препони, – не запнеш віконця…
Ти не сховаєшся ніде, ніде, Ти не втечеш, знайду тебе й в пустелі… Хоч боляче, а осінь все ж іде, Золотолистям стежку мою стеле.

«Не почуєш більше мого голосу…»

Не почуєш більше мого голосу, Твого горя вже не бачитиму я, На моря далекі ти помолишся, Стрілокрила ти, ти – ластівка моя!
Отруїли серце передзвонами, Одцвіте весни за ґанками каштан. Восени – колись ще може знову ми Покладем серця на золотий баштан.
Восени колись, ми твердо віримо, У червоному, у золотому сні Райських птахів запашними пір’ями Нам простеляться на схід шляхи масні.
А за рогом гори голубиняться. Чи пізнаєш ти у неба сивині Ту хмарину, що мов біла білиця Промайне і зникне в неба сивині?
Не почуєш більше мого голосу, Тінь за гори спомину твого, А моря, ти слухаєш? Ти молишся… Го-го-го, го-го, го-го…

Туман

Плачуть дахи почорнілі й холодні. Хмари спустились на топтаний брук, Далі – заломами зігнутих рук, В лужі встромили шиплячі походні[15]…
Білим струмочком у синій туман Пара сковзнула й загасла. Тоді — Тиша така, що хрипіння годин Чути, вкропилась до літер роману…
Мовчанка й тиша… Та раптом із ринв Крапля по краплі, мов цвяхом у скроні. Мов колючки у терновій короні Звук цей. Ліхтар. Продає мандарин
Дівчина з довгим розрізом очиць, З віями тихими, мов голубіння… Ось ти продай мені муку терпіння! Цноти даруй запашних полуниць…
…З гиком трамвай прокульгав перехрестя — Скрійний хабарник та п’яний жебрак… Лайкою плюнув безмежний барак В улиці сонні блакитного міста…
Тягнуться спритні конвульсії рук В душу мою, що зірвалась, сьогодні… Плачуть дахи почорнілі й холодні, Хмари спустились на топтаний брук.

Вістун

Гудуть далекі пароплави, Маячать сині кораблі… На тлі червоному заграви Вістун з далекої землі!.. Вістун – палій, вістун – сновида Крізь сон запалить смолоскип! Гей, хто йому на зустріч вийде На білий берег, жовтий схід?.. Ущухли щойно грізні бурі, Плазують змії із печер… За обрій рушать хмари хмурі Зігнувши обриси химер! Вмирають білії сузір’я В кривавих пазурях заграв… – Зійду один я на узірря До кажанів, до чорних трав!.. Зійду на круч могутні груди… З-під бур, з побитих кораблів, О, знаю, швидко вже прибуде Вістун з далекої землі!..
вернуться

15

Походні – смолоскип.

1 ... 234 235 236 237 238 239 240 241 242 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)