Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
Десь далеко на сході щось пронизливо закричало, як жінка в передсмертній агонії. Джейк знав, що то лише печерний кіт — він і раніше їх чув, коли вони з Бенні рибалили чи плавали в річці, — але про всяк випадок поклав руку на руків'я пістолета й тримав так, поки вереск не обірвався. Юк став у позу поклону: розставив передні лапи, опустив голову, хвіст виставив угору. Зазвичай це означало, що він хоче гратися, проте зараз у його вишкірених зубах грайливості не спостерігалося.
— Все добре, — заспокоїв його Джейк. Знову покопирсався у спальнику (сідельної сумки з собою не було), поки не знайшов шмат червоної картатої тканини. То була нашийна хустка Слайтмена-старшого, яку Джейк витяг з-під стола в бараку, куди бригадир впустив її під час гри в «гляньте», та й забув підняти.
«Я маленький злодій, — подумав Джейк. — У батька пістолет, у тата Бенні — хустинку. І не знаю, чи я росту в цьому ділі, чи навпаки — опускаюся».
Відповів йому Роландів голос.
Ти робиш те, що мусиш. Може, перестанеш бити себе в груди й візьмешся до діла?
Джейк розтягнув хустку в руках і подивився на Юка.
— У кіно це завжди спрацьовує, — сказав він пухнастикові. — Але чи вдасться в реальному житті, хтозна. А надто тепер, через декілька тижнів, коли весь запах міг вивітритися. — Він опустив хустку до Юка, який витяг довгу шию й делікатно її понюхав. — Знайди цей запах, Юк. Знайди і йди за ним.
— Юк! — Але шалапут не зрушив з місця й далі дивився на Джейка.
— Нюхай, дурнику, — сказав Джейк, знову тицьнувши йому під носа хустку. — Шукати! Вперед!
Юк підвівся, двічі обкрутився довкола своєї осі й повільно побрів уздовж берега на північ. Час від часу він опускав носа до кам'янистої землі, але, здавалося, його більше приваблювали верески кота, схожі на крик помираючої жінки. Джейк стежив за своїм другом поглядом, і його надія потроху згасала. Що ж, він бачив, у який бік тоді подався Слайтмен. Сам може поїхати туди, трохи покружляти, побачити, що там і як.
Юк повернувся, підбіг до Джейка, зупинився. Уважніше понюхав землю. Те місце, де Слайтмен вийшов з води? Можливо. Юк щось прогарчав у задумі й повернув праворуч — на схід. Вужем прослизнув між двома каменями. Джейк, відчуваючи, як у душі знову розгоряється надія, сів на коня й рушив слідом.
Зовсім небагато часу Джейку знадобилося, щоб зрозуміти, що Юк іде стежиною, яка звивалася горбкуватою, кам'янистою, непривітною місцевістю на цьому боці ріки. Де-не-де тепер траплялися уламки техніки: іржава електрична обмотка, щось подібне до стародавньої монтажної плати, що стирчала з піску, шматки битого скла. В чорній тіні величезного уламка гірської породи в місячному сяйві Джейк помітив цілу пляшку. Він зійшов з коня, підняв її, витрусив пісок, що збирався там бозна-скільки десятиліть (чи навіть століть), і обдивився з усіх боків. Збоку виступав знайомий напис — «Нозз-а-ла».
— Напій істинних хамлярів, — пробурмотів Джейк і кинув пляшку. Поряд валялася зіжмакана пачка цигарок. Розрівнявши її, він побачив зображення жінки з кармінними губами й у стильному капелюшку. Між двох гламурно довгих пальців вона тримала сигарету. Назва на пачці була незнайома — «ПАТІ».
Юк стояв за десять чи дванадцять кроків від нього й озирався через плече.
— Не хвилюйся, я вже йду.
У стежину, якою вони простували, вливалися інші, й Джейк здогадався, що це продовження Східного шляху. Подекуди траплялися відбитки чобіт і менші, глибші. Їх з обох боків захищали високі скелі, не даючи доступу вітрам. Джейк вирішив, що сліди чобіт належали Слайтмену, а глибші — Енді. Інших не було. Але невдовзі з'являться. І лишалося вже не так багато часу. Відбитки копит сірих коней, що прилетять зі сходу. Вони також будуть глибокими. Глибокими, як у Енді.
Попереду стежка підіймалася на пагорб. З обох боків росли величезні чудернацькі кактуси з товстими відростками, що стирчали в усі боки. Юк зупинився там і дивився на щось, знову з таким виразом, наче всміхався. Джейк уже відчував запах кактусів, різкий, гострий, що нагадав йому, як пахло батькове мартіні.