Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
Головні прийоми обробки деревини, що були винайдені задовго до початку бронзової доби, удосконалюються упродовж усього її існування. З’являється й багато нових прийомів. На це вказують, по-перше, численні знаряддя праці, призначені для роботи з деревиною, по-друге, рештки дерев’яних виробів, що збереглися, свердлені кам’яні та втульчасті бронзові сокири, а також кельти — сокирки з колінчастим держаком. Для виконання ж більш тонких та складних операцій використовувалися такі спеціальні металеві знаряддя, як долота та стамески. Остаточна обробка поверхні деревини могла здійснюватися скобелями, стругальними ножами, абразивами. Використання у роботі з деревиною свердла засвідчене знахідками просвердлених виробів. Відома технологія свердління за допомогою трубчастого кістяного свердла з підсипкою вологого піску. Такий прийом добре знаний за етнографічними та експериментальними даними[369]. Отвори також могли пробиватися за допомогою розжареного металевого стрижня.
Під час роботи з деревиною значні складнощі виникають при скріпленні окремих шматків дерева. Розкопуючи житла та поховальні споруди бронзової доби, вдалося виявити декілька типів вузлів: “у стик”, “в обло”, “в лапу”. У низці випадків зафіксовано додаткові кріплення у вигляді дерев’яних шипів, нагелів. З’єднання шпунтами багаторазово простежене на складених колесах. Загалом же слід відзначити, що майстри, які займалися деревообробкою, вже володіли досить широким набором спеціальних знань.
Реконструкція дерев’яних жител та поховальних споруд дає підстави припускати, що давні майстри-будівельники вживали такі поняття, як “вертикаль” та “горизонталь”; вірогідно, знали “висок”. Особливо складним було виготовлення возів та колес. За підрахунками В. П. Шилова на виготовлення візка слід було видовбати близько 2000 отворів різної величини. Виготовлення монолітних і особливо складених коліс потребувало вміння вимірювати радіус, діаметр, визначати центр околії, використовуючи циркуль тощо.
Немає сумніву, що кожен чоловік за доби бронзи володів сокирою та основними прийомами обробки дерева. Однак цієї пори ужитковими стають такі вироби, виготовлення яких, вимагало особливої майстерності. Це насамперед візки з колесами, цільними, складеними та на шпицях. Їх робили, напевне, окремі майстри-ремісники, які обслуговували кущ поселень. У такому ж становищі могли бути майстри-бондарі.
Обробка кістки та рогу не становила визначального напряму серед виробничих технологій бронзової доби, але посідала помітне місце у господарстві усіх без винятку етнічних утворень на теренах України. Традиції косторізної справи сягають в Україні верхнього палеоліту. Відтоді навички обробки кісток та рогу передавалися від покоління до покоління упродовж тисячоліть. Великою перевагою саме цього виробництва є наявність сировини. Практично всі частини кістяка забитої тварини майстер міг використовувати. Але перевагу надавав тим кісткам, які вже мали задану форму і не потребували трудомісткої обробки, наприклад рогу, нижнім щелепам, лопаткам, трубчастим кісткам ніг, масивним тазовим крижам, альчикам, копитам, зубам. Зуби, зокрема ікла, використовувалися здебільшого як амулети, але й вони вимагали певної обробки, свердління отвору для підвішування. Окрім пересічної, існувала й дефіцитна сировина на кшалт слонової кістки, рогу благородного оленя. В окремих випадках послуговувалися як сировиною кістками людини. Робилося це свідомо і було пов’язане з певними магічними віруваннями.
Розвиток металообробки не спричинив згортання косторізної справи, як це було у випадку з обробкою кременю. Навпаки, у культурах з високим рівнем металообробки спостерігається процвітання косторізної справи. Мабуть, дався взнаки ефект використання металевих інструментів для обробки кістки. Найбільші серії кістяних речей походять із пам’яток доби пізньої бронзи на теренах Південної України, в ареалі поширення іраномовних племен, а також культури Ноуа Середнього та Верхнього Подністров’я.
Серед знарядь праці з кістки та. рогу важливе місце посідали такі, що слугували для обробки землі (рогові мотики), копання (спеціально оброблені лопатки великих тварин), гірничовидобувної справи (кайла з рогів диких тварин), збирання врожаю (серпи та основи крем’яних серпів із нижніх щелеп великої рогатої худоби). З кістки нерідко робили ручки ножів, шил, кинджалів.
369
Семенов С.А. Каменные орудия эпохи ранних металлов // СА. — 1969. — № 2.