Полювання на чорного дика
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #4
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-439-0
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Полювання на чорного дика». Краткое содержание книги:
Щоб замирити мілітарні настрої Гітлера, лідери світових держав погоджуються у Мюнхені на ганебний компроміс. Герой роману, як і його славні прадіди, незважаючи на підступи совєцької агентури, продовжує боротися за свободу своєї бездержавної нації, шукаючи будь-яку можливість розхитати міць московського диявола.
А історія тим часом робить нове коло. І невивчені колись її уроки доведеться вивчати нам, сучасним українцям…
Мальтерр нічого не розумів! Він просто казився від того, що так недолуго протрафлює це завдання… Він уже вигадував якийсь спосіб, аби підібратися ближче до своїх дивних сусідів й бодай одним оком поглянути, що діється у тій квартирці на другому поверсі.
Аж раптом трапилося непередбачуване!
Кумедний чоловік у картузі з квартири на Марі-Роз, 4 сам прийшов до нього! Правильніше сказати, до його букіністичної крамнички.
Він таки був з інтелігенції, добре освіченим і, вочевидь, мав підприємницьку жилку, бо розумівся не тільки на мовах та історії, але й на вартості рідкісних видань. Із Мальтерром він одразу знайшов спільну мову, представився мсьє Маєром і зізнався, що хотів би по-сусідськи іноді приходити до крамниці, щоб погортати деякі книги… Грошей на придбання безцінних фоліантів він не мав, однак за можливість читати і переглядати книги сусід обіцяв платити якісь гроші, наче за послуги бібліотеки.
Франсуа Мальтерр люб’язно погодився. Ця пропозиція була гарною нагодою познайомитися з новими сусідами ближче і нарешті дізнатися, хто вони і що у них діється.
Лише за місяць спілкування з Владіміром Маєром Франсуа Мальтерр таки зумів потрапити до оселі росіян. Вони щось святкували.
Зі старим мідним самоваром, канапками з кав’яром та тушкованим м’ясом.
За столом, окрім рибоокої Надєньки, Владіміра та Надєнькіної мами сиділо ще кілька людей, яких Мальтерр не знав — мабуть, теж росіяни, бо спілкувалися усі російською.
Гості багато сміялися, жартували, і Франсуа Мальтерр почувався вкрай незручно, бо через брак знання російської мови він нічого не розумів. Аж поки не озвалася вона — чарівна пані за столом, геть не схожа на рибооку, прилизану Надєньку та її маму. Витончена, елегантна, одягнута навіть занадто розкішно для такого невиразного товариства. Її зачіска, її погляд, її сукня і навіть вуалетка, прикріплена маленькою сапфіровою шпилькою до капелюшка, — усе було виразом впевненості й тонкого смаку.
Рибоока Надєнька геть зблідла на тлі прекрасної дами, видавалася ще більш простенькою і примітивною, хоч і намагалася бути привітною господинею.
«Інесс, ви зайшли, і наче сонце осяяло нашу скромну оселю!» — проказала вона французькою до красуні, констатуючи і без того усім очевидну істину.
Отже, чарівну гостю звали звали Інесс. Іннес Арманд.
Вона була француженкою від країв її вуалетки до кінчиків наполірованих нігтів і одразу звернула увагу на мовчазного чужинця за столом — на Мальтерра.
Сміючись, Іннес французькою вибачилася за своїх співрозмовників і люб’язно пояснила, про що балакають присутні за столом. Мовляв, мріють про геть інше життя — життя рівності та порядку. Коли не буде ні бідних, ні багатих, коли уся влада належатиме трудовому народу… Кому як не йому, французу, — проказала вона, — розуміти такі прості, природні речі? Адже саме французький народ першим показав світові гідний приклад революційного повстання проти класової нерівності…
Мальтерр гидливо стенув плечима.
— Франція тоді захлинулася у лайні та крові, мадам, — відповів він. — І якщо у росіян ще можуть бути якісь ілюзії з приводу тих страшних часів, то кому як не вам, француженці, не знати правди? Ні закону, ні порядку, ні добробуту французький народ завдяки революції так і не отримав. Гільйотина рубала голови усім підряд, ріки крові текли вулицями Парижа, Францію поглинула темрява і гріх… А потім революція пожерла тих, хто її творив. Бо хіба ж рішення Конвенту скарати помазаників Божих на горло не стало найтяжчим гріхом французької нації? Зрештою, — додав Мальтерр, — усе, що на вас, прекрасна незнайомко, зроблено так само руками простого трудового народу… Вам доведеться відмовитися і від цієї розкішної сукні, і від чарівного капелюшка, і від вуалетки, і від дивовижних тонких парфумів… Простий народ навряд чи зрозуміє подібну розкіш і не сприйматиме вас як рівню…
Іннес Арманд лише розсміялася. Розсміявся і господар оселі — Владімір. Він увесь час не зводив своїх монгольських очей з маленької француженки, зачарований її голосом, ловив кожне слово.
— А ви зрозуміли сенс нашої розмови, мсьє Мальтерр! Однак від кожного по здібностях, кожному по потребі! — безапеляційно проказав він. — Потреби пані Арманд вимагають залишатися саме такою, якою вона є зараз. Інакше цей світ зблякне.
Згадка про страту Людовика XVI та Марії-Антуанетти, здається, збадьорила пана Маєра. І він щось промовив до своєї гості російською.