Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- А як Ви, пане Вендровичу, гадаєте, чи загрожує нам знову епідемія привидів, як це було в тридцятих роках?
Якуб задумався.
- Все може бути, - сказав нарешті після паузи. - Якщо люди
4 надалі будуть вбивати один одного, то від невинних жертв полім і привиди будуть лякати... Хоча я особисто ще не чув, щоб $вк в багатоповерхівці щось лякало ночами. Сьогодні існує ({серйозніша загроза, - і тут Якуб змінився до невпізнання. Невідомо куди зник східний акцент, а речення набули правильної граматичної форми. Дідок перестав почісувати потилицю, .а його вираз обличчя набув інтелігентного і серйозного вигляду. Очі без помутніння дивилися пронизливо прямо в каме-іру. - Останнім часом з'явилося багато літератури присвяченої ііМагії, - сказав Якуб. - Більшість з неї просто сміття і бздури, але ;)на сторінках деяких видань виступають рядки, які пропонують [підтримати злу силу. А з дияволом в жарти грати не варто. Занадто велику ціну потрібно за то платити. Поширилося також рагато послідовників Нью Ейдж та неопоган. Здебільшого це резпечні маньяки-самогубці, але навіть вони, намагаючись ре-
і
конструювати давні обряди, можуть розворушити небезпечні сили. Те ж саме стосується і сект. їх експансія, а особливо великі можливості маніпулювати розумом наших простих людей, а особливо молоді, підказує мені, що тут криється щось більше, ніж просто витягування грошей із довірливих громадян. Чужинці та злі сили намагаються зайняти всі управлінські ніші і керувати нашою країною. А якщо до цього ще додати занепад авторитету церкви і значне погіршення рівня кваліфікації духовних екзорцистів, то запевняю Вас, що однієї ночі ви проснетеся з бажанням швидше нащупати під ліжком нічний горщик. Сподіваюся, мої передбачення будуть помилковими. Якщо в еру Водолія ми ще ввійдемо, як нормальне суспільство, то за років там двадцять, може, тридцять народом будуть маніпулювати, як стадом овець. Сонна свідомість поверхневої практики нашої християнської традиції буде живленням для накопичення сили слуги світу цього. І те, що нам сьогодні показують у телевізорі, як екзотичний триллер або жахи американського містечка, для наших дітей може виявитися гіркою і страшною реальністю. Щоденною реальністю. А прогресивна десакралі-зація багатьох старих цвинтарів призведе до вибуху новоїхви-лі зомбі і вурдалаків проти людей...
- На жаль, - вів він далі, - у нас підписані міжнародні договори, які дозволяють ховати інаковірців на християнських кладовищах. А це трагічна помилка, за яку розплачуватися будуть наші діти і внуки. Я вважаю, що просто необхідно ввести строгі заходи стосовно всіх колишніх членів комуністичної партії. В обов'язковому порядку кожного з них варто поховати лише за парканом кладовища, там, де земля не посвячена, проколовши перед тим серце осиковим кілком. Відомо, що присутність хоча б однієї більшовицького стерва вже згіршує святу землю і турбує покійників. А це може призвести до повстання з гробів і тих, які протягом життя були цілком нормальними і самі з посвяченої землі ніколи б не встали. Окрім цього, я вважаю, що варто перезахоронити всіх уже похованих комуністів. А перед тим, як їх перезахоронювати за паркан, варто кілком проштрикнути, голову відрізати і срібний хрестик або іконку в могилу покласти. І лише такі методи дадуть нам гарантію захиститись від війни з армією мертвих. А тіла безбожників можна ще спалювати і розвіювати попіл за вітром. Але це не завжди допомагає, - сказав Якуб після хвилинних роздумів.
Ведучий сидів з широко відкритим ротом і мовчки вдивлявся на гостя в студії. І лише тоді, коли він закінчив свою промову, полегшено зітхнув. А Якуб знову повернувся до образу сільського дурника. Витягнув із кишені мішочок із тютюном, шматок газети і почав на очах усіх глядачів спокійно скручувати собі велетенський папірос.
- А у вас попільнички не буде? - перепитав.
- Знайдемо, - і ведучий зробив жест рукою в бік того, хто стояв за кулісами, поза полем зору камери і глядачів.
- А скажіть, будь ласка, нашим телеглядачам, як же ви уявляєте таку ексгумацію?
- Згоден, що в місті важкувато буде, бо все ж ніхто не знає, хто ким був і де лежить. А вот в селі всі про тебе все знають.