Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Ой, коли б ти бачив, як зацікавились усі зібрані моїм винаходом, яке зворушення запанувало на їх обличчях, коли крізь мікроскоп вони побачили наших національних мікрофітів. Славнозвісний батько розперезав очкур, насипав на голову сміття й вимовив, чудно хитаючи головою: “Нині відпус-каєши раба твого, владико!”, а потім став пхикати, а ще трохи згодом смикнув добру чарку горілки. Пан директор попросив понюхати каламарчик, а понюхавши, голосно гикнув і вже більше нічого не сказав.
Усі запевнюють мене, що се добрі ознаки, але справа моя анітрохи не посувається. Взагалі я абсолютно збивсь з пантелику і не знаю, що мені робити».
Перечитавши сей лист, я занепокоївся. Чи не дістав мій приятель остаточно mania grandiosa[347] — хворобу, що дійсно сталася національною, бо сливе всі визначніші й невизначніші українці страждають на неї. Ледве котрий із них в патріотичних цілях напише якусь «Сіру кобилу» або про «годівлю свиней», як уважає себе національним письменником, а не доведи Господи надряпає «Поезію в прозі», тоді вимагає ще за життя монумента! В усякім разі — се загортання в тогу невизнаного генія було недвозначною ознакою. Але що я міг допомогти? Ткнувся я до одного старого патріота, потім до другого — усе прихильників Тарадієнка, але дістав я одну відповідь: «Я сього й сподівався, я був певен, що з того пива не буде дива!» Вже я намірився їхати до Петербурга, коли се зовсім несподівано прибігає до мене Яцуня і ще з порога гукає: «Тріумф! Тріумф! Чи ти вже знаєш, що Тарадієнко повернувся, що він досяг найвищого успіху і що тесть запрохує значних людей на великий бенкет до себе!».
Я аж скам’янів з подиву та несподіванки. «Ти одержав запросини на сьогодні?» — спитав мене Яцуня.
«На сьогодні? — повторив я. — Хіба сьогодні бенкет?» — «Та сьогодні! Сьогодні ж! Я був певен, що тебе запрошено!» Я зблід, але, удаючи байдужного, спитав: «Як усе склалося?»
О, се була правдива казка з Шехерезади!
Ціла історія Тарадієнкового успіху свідчить про те, що Пан-Біг іще піклується долею України. Попереду Тарадієнку не щастило, земляки не сприяли йому, здавалося, його справа згинула. Але Тарадієнко не в тім’я битий: він заприязнився з головним камердинером міністра справ внутрішніх, почав пускати бісиків камердинеровій жінці й через цю протекцію добився авдієнції у міністра! О, міністер людина розумна, з ясною головою! Він відразу зрозумів вагу Тарадієнкового винаходу, дуже ласкаво віднісся до Тарадіє-нка, просив продемонструвати на живій особі і навіть дозволив прищепити spirillum ukrainofilicum одному з своїх кур’єрів. Дослід був незвичайно вдат-ний, бо вже через 10 мінут кур’єр вирячив баньки і з великим чуттям став шепотіти: «Вітчизно моя!.. Заплакана нене!.. Сиротино, плачеш над Дніпром!»... Потім став рюмсати, а нарешті попросив горілки й «малороссийской» ковбаси, потому вдарив гопака. Міністер остаточно переконався о вазі винаходу й призначив Тарадієнкові премію за його многоцінну працю з секретних сум поліційного департаменту в розмірі 5 тисяч карбованців... Але се ще не все. Пан міністер приобіцяв, що зробить «циркулярно» припис прищеплювати всім українцям spirillum ukrainofilicum — до закону 18 мая 1876 року «разъяснение», як додатковий пункт. Особливо мають піклуватися земські начальники про вщіплювання spirillum селянам. Тоді, на думку міністра, цілком будуть неможливі такі розрухи черні, як-от полтавсько-харківські або галицький селянський страйк. Та й взагалі Тарадієнко запевнив міністра, що се буде забезпека лояльності українського народу... «Ти розумієш, — казав радісно Яцуня, — як зумів Тарадієнко взяти міністра, як обійшов його, як зумів погодити вимоги патріотів з вимогами державного уря-довства! О, яка се мудра голова! Яка се геніальна людина!»
347
Психічна хвороба, коли божевільний уважає себе за генія.