Перспективи Української Революції
- Автор: Бандера Степан
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Видавнича фірма «Відродження»
- ISBN: 966-538-059-1
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Перспективи Української Революції». Краткое содержание книги:
Наша оцінка існуючого політичного становища стосується не тільки до нас. Вона такою ж мірою заторкує засадниче питання дальшого свобідного буття всіх інших народів, в тому і західніх держав. Для них, так само як і для нас, в дійсності нема вибору між війною і миром. Перед ними стоїть таке: чи вони зважуються на боротьбу з большевицькою Москвою, чи будуть пасивно ставитися до її постійного, щораз гострішого наступу, називаючи такий стан миром, аж поки большевизм не підбере найвідповідніший для себе момент, для остаточної мілітарної розправи?
Західні народи стоять перед такою самою неминучою конечністю, як і ми, воювати з Москвою в обороні свого незалежного існування. Тільки у нас ця цілком ясна ситуація виступає в найгострішій, безпосередній формі, а в них вона не така виразна, не така гостра. Це тільки початкові її фази. Вони викликають ілюзію, уводять в блуд, створюючи сповидне існування миру і надій його продовжувати. А тим часом ситуація розвивається послідовно, закономірно по лінії щораз-то більших загострень, в напрямі збройної розправи. Діється так усупереч різним усильним намаганням західніх держав спрямувати розвиток подій в протилежному напрямі, вибрати й стабілізувати мир.
І не тільки всупереч західнім намаганням, але великою мірою якраз завдяки упертим мирним намаганням, наслідки були протилежні: посилення динаміки, напасливости й зухвальства большевицького імперіялізму.
У цілому розвитку міжнародніх відносин між західніми державами і СССР Атлянтійський договір являється важливим етапом, хоч не таким, як його загально пояснюють. Західні держави надають йому подвійне значення: передусім він має запобігти вибухові війни через те, що з'єднує держави Західньої Европи, США й Канади в одностайному мілітарному бльоці, який ставив би одноцілий відпір російської агресії. Цим чином він має відстрашити Москву від нападу на котрусь із тих держав, з розрахунком на легкий успіх. Подруге, якщо б цим способом не вдалося уникнути большевицької агресії, тоді, за тим договором, має увійти в дію одностайний мілітарний бльок, один фронт договірних держав.
В опінії західніх народів і в їхній політиці справді поважно трактується ці обидва моменти. А навіть переважає думка, що перше запобіжне діяння Атлянтійського договору буде настільки успішне, що друге — потреба війни — залишиться теоретичним, на папері.. Але все таки аспект миру і війни з СССР стоїть в тому договорі одверто, рівнорядно. Діється це вперше після другої світової війни в такому поважному міждержавному акті західніх народів. В тому його головне значення, як важливого, нового етапу в міжнародній ситуації. Можна б його назвати весняним зрівнянням дня з ніччю в політиці західніх держав. До того часу думка про можливість війни з СССР не мала місця в офіційній політиці західніх держав, в їхніх важливих актах. Вона тільки блукала по сторінках преси як єресь, що не дає спокою «глибшій» політичній думці. Цю єресь підказував здоровий політичний інстинкт.
В той же час ціла політика СССР, зокрема большевицьке «порядкування» в новоздобутих країнах, формування одностайного політичного, господарського і мілітарного східнього бльоку мало тільки одну ціль: дальшу большевицьку експансію, готування мілітарної розправи з іншими державами.
Перше призначення Атлянтійського договору — втримати існуючий міжнародній стан, що його неслушно називають миром, — не можемо розцінювати позитивно. Раз тому, що це ніякий мир, а тільки пасивне ставлення західніх держав до большевицької війни проти цілого світу, проти свободи народів і людської одиниці. Такий «мир» — це потурання больше-вицькому постійному наступові в різних формах і на різних відтинках. А подруге, самий Атлянтійський договір не ударемнює большевицької аґресії тим, що приготовляє спільну оборону західніх держав. В цьому відношенні Атлянтійський договір лежить ще на лінії старої політики оманних розрахунків. Він є дальшим етапом старих оман.
Коли розглядати цілий розвиток повоєнної політики західніх держав до СССР, то бачимо, що вона, вийшовши з хибної оцінки московського большевизму, ступнево, етапами щораз більше відступає зі шляху фальшивих. розрахунків. Таких етапів було вже багато, а жадний з них не був крутим поворотом, занеханням того шляху політичних ілюзій, але повільним відступом і наближуванням до політичного реалізму. Згадаємо тільки найважливіші з тих етапів-ілюзій.
Після закінчення протинімецької війни, західні альянти шукали сердечного союзу з СССР. У тісній співпраці і взаємному обміні на всіх ділянках вони сподівалися притупити большевицьку ворожнечу та викликати еволюцію большевицької системи, яка, показавши свої зуби, дуже скоро охолодила ті бажання і сподівання.