Перспективи Української Революції
- Автор: Бандера Степан
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Видавнича фірма «Відродження»
- ISBN: 966-538-059-1
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Перспективи Української Революції». Краткое содержание книги:
Катівські дії Каґановича з Хрущовим, Постишева, єжовщина, голод, колективізація, п'ятирічки, ЧК-ҐПУ-НКВД, тюрми, концтабори, заслання, Соловки, Колима, винницькі трупосховища, переповнені тілами помордованих Бриґідки, і багато, багато інших катівень — залишаються назавжди як бездонні челюсті большевицьких звірств та страждань України.
Але всі большевицькі жорстокості, ліквідації і знищення впродовж четвертого десятиріччя не змогли зламати змагань українського народу до волі і правди. У другій світовій війні воно знову спалахнуло з стихійною силою, якої большевицька Москва ніяк не сподівалася. Пройняте глибоко прихованою, але тривкою ненавистю до Москви і її комунізму, українське вояцтво в совєтській армії зриває фронти. В обличчі навали армій теж ворожої гітлерівської Німеччини український народ маніфестує свою незламну волю до самостійности проголошенням відновлення Української Держави та будуванням самостійного життя. Навіть у найтрагічнішій ситуації під ударами двох ворожих кольосів СССР та Німеччини, український народ не припиняє визвольного змагання й веде героїчну боротьбу на два фронти. Коли ж совєтська армія переможно посуває фронти все далі на захід, на її тилах та в прифронтових смугах оперує Українська Повстанча Армія. Боротьба українського підпілля ОУН-УПА не припинилася теж після закінчення війни. Ще кілька років продовжувалася вона у формі партизанських дій та ступневе перейшла на підпільно-революційну тактику.
Москва ще раз переконалася, що всі її намагання остаточно поглинути Україну большевицьким імперіялізмом не принесли їй бажаного висліду. Навіть неперевершений кат Сталін зрозумів, що України йому не приборкати самим руйнуванням і терором. У скрутній воєнній ситуації він відчув конечність зробити якісь поступки вбік українських державницьких стремлінь. Це була основна причина тих різних тактичних кроків, завершенням яких було висунення УССР на міжнародню арену, зокрема впровадження її до ОН. Большевики, як звичайно, подбали про те, щоб з тих змін для України не було жодної користи, тільки, щоб їх могла використовувати Москва для своїх цілей. Та все ж таке поступування під тиском конечности залишається фактом і Кремль волів би цього не робити.
Хоча у повоєнному періоді Москва знову посилила систему терору і знищування українських національних сил до крайніх глеж, вона не наважилася вже так відкрито ліквідувати все українське життя, як у попередньому періоді. Більшу оглядність в цьому відношенні вимусила на Москві глибоко закорінена і далеко поширена революційна боротьба націоналістичного підпілля. Большевики мусіли спрямовувати проти нього свій головний наступ. А щоб відвернути українські сили від революційної боротьби, вони мусіли залишити дещо більші можливості вияву і розвитку в іншому напрямі, зокрема в ділянці національно-культурній. В національній політиці ще за Сталіна большевикам довелося поступово залишити надто непридатну колію прямої політичної русифікації поневолених народів через формування т. зв. Совєтського народу. Вони змушені подекуди визнавати самобутність української нації теж у політичному відношенні. У противагу цій конечності большевики стали виразніше підкреслювати панівне становище москалів в СССР, щоб заспокоїти свої імперіялістичні почуття. Таким чином побіч ширми «єдиного совєтського народу» появляється щораз частіше формула «двох братніх народів» «старшого брата» — Росії, і «молодшого» — України. Але це московське старшинство, показуване з большевицькою нахабністю, довелося знову трохи приховати.
Всі большевицькі хитрування з удаваним респектуванням українських національних почуттів не збили українського народу з його власного шляху. Так само тотальний наступ на революційно-визвольний рух не зумів його знищити. Розкидання непокірного елементу по різних країнах розносить вогнища визвольної революції по всій імперії. Навіть у концтаборах розгортається одчайдушна боротьба. І ці большевицькі селища тортур, знищення і страху запалали видним на цілий СССР вогнем безприкладного героїзму і незламности революційного духа. Москва щораз дошкульніше переконується, що українських національних прагнень не можна викоренити. За цим приходить свідомість, що як здобуття України відкрило шлях до зростання російської імперії так для цієї імперії постає смертельна загроза від непримиренної боротьби України й інших поневолених народів.