Моральні листи до Луцілія

Лист XCVII

1. Ремінісценція знаменитої фрази Ціцерона з його виступу в сенаті проти Катіліни (І, 1): О temporal О mores! - О часи! О звичаї!

2. Публій Клодій Пульхр - прибічник Цезаря, відомий своєю безпринципністю та схильністю до авантюр. У 61 р. до н. є. був звинувачений у святотатстві: перевдягнувшись у жіночий одяг, щоб зустрітись із дружиною Цезаря, проникнув у його дім на жіноче свято Доброї Богині. Підкуплені судді виправдали оскарженого.

3. Ціцерон. «До Аттіка», І, 16, 5.

4. Катул Квінт Лутацій - консул 78 p., представник сенатської партії.

5. Флоралії - свято на честь Флори, римської богині квітів та молодості. Під час цього свята (28 квітня - 1 травня) допускалися різні вільності; так, приміром, на вимогу присутніх танцівниці-повії скидали з себе одяг.

Лист XCVIII

1. Вергілій. «Енеїда», II, 428.

2. Фабріцій, Гай Лусцін - полководець у війні проти епірського царя Пірра, консул 282 і 278 pp. до н. є. Прославився своєю справедливістю, безкорисливістю і непідкупністю.

3. Тобто Юлія Цезаря.

4. Далі йде уривок іншого, не пов'язаного з цим, очевидно, втраченого листа.

Лист ХСІХ

1. Можливо, йдеться про згадуваного Тацітом («Аннали», XIV, 48) консула-суфекта Юнія Марулла.

2. Пор. в Овідія («Скорботні елегії», IV, 3, 37-38): Плач над нещастям моїм, бо й в сльозах є якась насолода:

Повниться біль наш слізьми, ними й виводиться він. «Чому плач є насолодою для нещасних?» - запитує Августин Блаженний («Сповідь», IV, 5).

3. Сенека наводить ці ж самі слова Метродора грецькою.

Лист С

1. Гай Азіній Полліон (76 р. до н. є.- 4 р. н. є.) - державний діяч, оратор, історик; заклав у Римі першу публічну бібліотеку.

2. Подібну характеристику стилю Фабіана дає також Сенека Старший у своїх «Контроверсіях».

Лист СІ

1. Вергілій. «Буколіки», І, 73.

2. Вергілій. «Енеїда», XII, 646.

Лист СІ І

1. Гней Невій (друга пол. III ст. до н. є.) - автор трагедій та поем. Дану цитату (із трагедії «Гектор»), а також наступні слова невідомого автора наводить Ціцерон у «Тускуланських бесідах» (IV, XXXI, 67; І, II, 4).

2. Пор. у Лукреція («Про природу речей», IV, 583):

Сила душевна, мов дим, розвівається в подувах вітру.

3. Вергілій. «Енеїда», IV, 3-4.

Лист CIV

1. Галліон, Луцій Юній Анней - усиновлений ритором Галлі -оном старший брат Сенеки, проконсул провінції Ахайї.

2. Коли Сенеці наказано було перетяти собі вени, Павліна справді намагалася померти разом із чоловіком, але Нерон не дозволив їй здійснити цей намір; померла через декілька років після Сенеки.

3. Вергілій. «Енеїда», III, 283 - 284.

4. Ремінісценція відомого Гомерового порівняння людських поколінь із листям дерев («Іліада», VI, 146-149).

5. Вергілій. «Енеїда», VI, 277.

6. Ім'я Сократової дружини Ксантиппи стало означати тип сварливої, незгідливої жінки.

7. Йдеться про Пелопоннеську війну (431-404 до н. є.).

8. Вергілій. «Енеїда», І, 458.

Лист CV 1. Див. прим. 6 до листа ХСІ.

Лист CVI

1. Лукрецій. «Про природу речей», І, 304.

2. Цей вислів широковідомий у парафразі «Вчимось не для школи, а для життя».

Лист CVII

1. Вергілій. «Енеїда», VI, 274 - 275.

2. Парафраза кінцівки Горацієвої оди (І, 24): «... levius fit patientia Quiquid corrigere est nefas (дослівно: «...терпеливістю полегшується те, чого неможливо виправити»).

Лист CVIII

1. Тобто за наказом жерця - прислужника «Великої матері» богів фрігійської богині Кібели; її вшанування супроводжувалось оргіями.

2. Автором даних висловів, як і двох наступних, вважається Публілій Сір.

3. Вергілій. «Георгіки», III, 284.»

4. Fuga - «втеча», fugit - «тікає»; це - слова-образи: складені з двох коротких складів, у вірші вони творять нена-голошену частину стопи, даючи уявлення про невловний перебіг часу.

5. Вергілій. «Георгіки», III, 66-68.

6. Вергілій. «Енеїда», VI, 275.

7. Тобто апеляції до народних зборів як до найвищої інстанції.

8. Фенестелла - римський історик часів Августа і Тіберія, писав літописи (аннали), що охоплювали події від царських часів до падіння республіки.

9. Понтифікальні книги - записи жерців (понтифік - верховний жрець), що велися від часів третього римського царя Анка Марція.

10. Тобто від кінцевої мети: вапном у цирку проводилась фінішна лінія.

11. Вергілій. «Георгіки», III, 260-261.

Лист СІХ

1. Ця думка часто повторювалася в античних авторів у вигляді прислів'я, наприклад, у «Сатурналіях» (VII, 7, 12) Макробія: «Подібне втішається подібним».

2. Саллюстій. «Катіліна», XX, 4: «Цього ж самого хотіти і цього ж самого не хотіти - у цьому, врешті, й полягає міцна дружба».