Моральні листи до Луцілія
- Автор: Сенека Луций Анней
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Моральні листи до Луцілія». Краткое содержание книги:
6. Дедал - міфічний митець, майстер та будівничий з Аттіки; на протилежність до мудреця Діогена, який, вдовольняючись най-необхіднішим, віддавався спогляданню, Дедал символізує практичну винахідливість людей.
7. Пор. у Светонія («Життя Нерона, 31»).
8. Серейці - жителі Китаю, звідки привозили шовкові тканини.
9. Овідій. «Метаморфози», VI, 54-57.
10. Йдеться про т. зв. «Тіронові знаки» - скоропис (тахіграфія) - щось на зразок пізнішої стенографії; започаткував ті «знаки» у І ст. до н. є. раб Ціцерона, згодом його особистий секретар і близький приятель Тірон.
11. Анахарсіс (VI ст. до н. є.) - відомий своєю мудрістю скіфський володар, що зараховувався до Семи Мудреців.
12. Йдеться про епікурейців. За їхніми уявленнями, байдужі до людей, безтурботні боги жили поза світами, у «метакосміях».
13. Вергілій. «Георгіки», І, 125-128.
14. Ремінісценція оспіваного поетами «золотого віку» (пор. в Овідія: «Метаморфози», І, 101-102):
Без обробітку й земля, що не відала ран од заліза, Щедро, по волі своїй, усіляку приносила живність.
15. Бачення краси зоряного неба - найголовніша ознака духовності, що відрізняє людину, «споглядача неба», від інших істот, які за своєю природою «потуплюють погляд у землю» (Овідій. «Метаморфози», І, 84-86). Див далі: ХСП, ЗО; XCIV, 56 та ін.
16. Завалення будинків у Римі було звичним явищем.
Лист ХСІ
1. Лугдунська колонія - головне місто Галлії (нині Ліон).
2. Найславетніші серед них - «золотоверхі» Мікени та Тірінф, що були осередками т. зв. мікенської культури. їхні руїни стали для поетів символом минущості будь-якого витвору людських рук.
3. Тімаген - уродженець Александрії; спочатку полоняник, потім - ритор та історик. Його характеризує Сенека Старший («Контроверсії», V, 34).
4. Планк - Луцій Мунацій Планк, полководець і політик, консул 42 р. до н. є., був легатом Цезаря у Галлії.
5. Такі похоронні пам'ятники височіли, приміром, обабіч найдавнішої з римських доріг, що вела з Рима до Капуї.
6. Ардея - містечко в Лації, на південь від Рима, з нездоровими, заболоченими околицями.
Лист ХСП
1. Вергілій. «Енеїда», Ш, 426-428.
2. Вергілій. «Енеїда», V, 363.
3. Вергілій. «Енеїда», IX, 485. В оригіналі: «собакам латинян».
4. Натяк на те, що й зовні Меценат виглядав недбалим: ходив «з розпущеним поясом» (CXIV, 4).
Лист ХСІІІ
1. Пор. у Горація (Послання, І, 4, 13):
День привітавши, вважай, що тобі він востаннє заблиснув.
2. Танузій Гемін - римський історик І ст. до н. є.
Лист XCIV
1. Кальв, Гай Ліціній (82-47 до н. є.) - талановитий римський оратор і поет. Відомий промовою проти знаного своїми зловживаннями Публія Ватінія, легата Цезаря. В обороні Ватінія виступив Ціцерон (див. прим. 1 до листа LXXI).
2. Перший вірш (ямбічний триметр) належить Публілієві Сіру; другий (початок гекзаметра) - із Вергілієвої «Енеїди» (X, 284); третій, як уважають деякі коментатори,- пізніше доповнення даного гекзаметра.
3. Федон - учень Сократа, приятель Платона, який назвав його іменем один із своїх діалогів. Цитата походить, очевидно, з твору самого Фе дона.
4. Перший вислів приписують Хіловові, одному з Семи Мудреців; два наступні - вислови Публілія Сіра.
Лист XCV
1. Гіппократ з острова Кос (близько 460-370 до н. є.) - найвидатніший із старогрецьких лікарів, засновник наукової медицини. Асклепіад та Темісон - грецькі лікарі, що жили в Римі (І ст. до н. є.); на відміну від Гіппократа, який представляв «клінічний» напрямок у медицині, останні належали до т. зв. «методичної» школи.
2. Лукрецій. «Про природу речей», І, 54-57.
3. Йдеться про Гіппократа.
4. Тобто беруть участь у змаганнях з боротьби.
5. Кровопускання, або розтин вени (phlebotomia) - один із найпоширеніших способів лікування, особливо в добу Середньовіччя (пор. «Салернський кодекс здоров'я Арнольда з Віланови, § 92-93).
6. Вергілій. «Енеїда», VIII, 442 - 443.
7. Цензор, урядник, що проводив ценз (опис майна), наглядав також за звичаями, поведінкою громадян.
8. Апіцій - відомий ласун і знавець кулінарного мистецтва (автор твору «Про куховарську справу») часів Августа і Тіберія. Публій Октавій, як припускають деякі коментатори,- намісник Єгипту при Августові.
9. Шарк Юній Брут (85-42 до н. є.) - філософ-стоїк, учасник змови проти Цезаря. Його твори, в тому числі згаданий тут трактат «Про належне», до нашого часу не дійшли.
10. Теренцій. «Самомучитель», І, 1, 25.
11. Вергілій. «Георгіки», ІП, 75-85.
12. Квінт Елій Туберон (II ст. до н. є.) - учень Панеція, філософ-стоїк, історик і державний діяч. Вшановуючи пам'ять свого померлого дядька Сціпіона Молоділого, влаштував надзвичайно скромну, таку, що образила народ, гостину, про що розповідає Ціцерон у своїй «Промові на захист Ліцінія Мурени» (XXXVI, 75).