Моральні листи до Луцілія
- Автор: Сенека Луций Анней
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Моральні листи до Луцілія». Краткое содержание книги:
7. Горацій. Сатири, І, 2, 27.
8. Вергілій. «Георгіки», II, 58.
9. Вергілій. «Георгіки», І, 215-216.
Лист LXXXVII
1. Максім Цезенній - державний діяч, приятель Сенеки, покараний вигнанням у 65 р. н. є.
2. Сушені фіги звичайно дарували на Новий рік. Воскові таблички - щось на зразок записників, що їх брали з собою, рушаючи в дорогу чи на прогулянку.
3. Вергілій. «Енеїда», VII, 277-279.
4. Катон Старший, Марк Порцій відзначився своєю діяльністю на посаді цензора, що зобов'язаний був дбати, зокрема, про чистоту звичаїв громади (звідси його прізвище Цензор).
5. Вергілій. «Георгіки», І, 53-58. Тмол - гора в Малій Азії. Сабеї - народ у Південній Аравії; халіби - знані виробами із заліза племена, що селились у південно-східних районах Причорномор'я.
6. Антіпатр із Тарса (II ст. до н. є.) - відомий філософ-стоїк, учитель Панеція.
Лист LXXXVIII
1. Про своє захоплення Гомером як філософом говорить, наприклад, Горацій (Послання, І, 2, 1-4):
Краще й доладніше він, ніж Хрісіпп або Крантор, повчає, Що є гидке, що - прекрасне, що користь, що шкоду приносить.
2. Йдеться про скептицизм, до якого, починаючи з III ст. до н. є., схилялися представники платонівської Академії.
3. Вергілій. «Георгіки», І, 336-337. Кілленець - Меркурій (від Кіллени, гори в Аркадії, де, за переказом, він народився).
4. Вергілій. «Георгіки», І, 424-426.
5. Дідім з Александрії (друга половина І ст. до н. є.) - славетний грецький граматик. За свою наполегливість і витривалість у праці отримав прізвисько Халкентер, тобто «з мідними нутрощами»; його учнем був Аніон, який теж досліджував і коментував Гомера.
6. Арістарх Самофракійський (близько 217-145 до н. є.) - грецький вчений-філолог; видавав, коментував і досліджував твори античних авторів, передусім Гомера.
7. Перші дві літери початкового слова «Іліади» - «гнів» (menin) МН означають число 48 - кількість книг в обох Гомерових поемах.
8. Навсіфан з Теосу (кінець IV ст. до н. є.) - філософ із школи Демокріта, учень Піррона (див. далі, прим. 10) вчитель Епіку ра.
9. Парменід з Елеї (близько 540-480 до н. є.) - грецький філософ, автор поетичного твору «Про природу» (зберігся у фрагментах). Стверджував тотожність мислення і буття, оскільки мислити можна лише про те, що існує; буття, за Парменідом,- єдине, неподільне, таке, що не знає ні виникнення, ні загибелі. Представником цієї ж, елейської школи був Зенон Елейський (близько 490-430 до н. є.), учень Парменіда. Доводив, що буття виключає можливість існування множинності речей, оскільки множинність •- це щось суперечне, що не може існувати.
10. Піррон з Еліди (близько 360-270 до н. є.) - грецький філософ, засновник скептицизму. Стверджуючи, що ми нічого не знаємо про властивості речей, закликав утримуватись від будь-якого рішення, що, на думку філософа, веде до незворушності (апатії) та до безтурботності (атараксії). Мегарейці - філософська школа, заснована Евклідом із Мегари; на їхню думку, все, що суперечить благу, взагалі не існує; заперечували достовірність даних відчуттів. Еритрейці - близька до мегарейців школа, чільним представником якої був Менедем з Еретрії (IV-III ст. до н. є.); заперечував можливість будь-якого судження.
Лист LXXXIX
1. Триби - первісно за родовою, потім за територіальною ознакою встановлювані округи Рима; від трьох їхнє число зросло згодом до 35.
2. Пор. у Ціцерона («Про обов'язки», II, 2, 5): «Мудрість, як визначають її давні філософи,- це знання божественних і людських речей, а також причин, від яких ці речі залежать».
3. Тогата - драма з римським сюжетом.
4. Доссен - маска (тип) шахрая в італійській комедії («ател-лані»); тут, можливо, йдеться про автора, що працював у жанрі ателлани.
5. Вергілій. «Енеїда», І, 342.
6. Пор. у Горація (Оди, II, 18, 20-21): «...в море... берег... висуваєш». Також у Т. Шевченка («Кавказ»): «І неситий не виоре На дні моря поле». З цього ж морально-етичного ряду (зухвалий виклик природі) - «рукотворні» моря в наш час; тут навпаки - дном моря стають поля й оселі.
Лист ХС
1. Солон (близько 640-560 до н. є.) - атенський політичний діяч, законодавець, поет. Обмеживши привілеї родової аристократії, прислужився подальшому розвитку рабовласницької демократії. В античні часи зарахований до Семи Мудреців; тут, окрім Солона, найчастіше фігурували такі імена: Фалес, Біант із Пріени, Піттак з Мітілени, Клеобул із Лінда, Хілон із Спарти, Періандр із Корінфа.
2. Лікург - легендарний володар і законодавець Спарти.
3. Залевк (VII ст. до н. є.) - законодавець міста Локри (Середня Греція). Харонд із Катани (Сіцілія) - ще один відомий законодавець кінця VI ст. до н. є.
4. Вергілій. «Георгіки», І, 144.
5. Вергілій. «Георгіки», І, 139-140.