Чаклун та сфера. Темна вежа IV

Роланда так рвучко закинули в сідло, що він мало не впав з другого боку. І впав би, якби Дейв Голліс не притримав його і не запхав його ногу в стремено. Дейв нервово й спантеличено посміхнувся стрільцеві.

— Мені шкода бачити тебе тут, — серйозно сказав Роланд.

— А мені шкода тут бути, — відповів помічник шерифа. — Якщо ви приїхали, щоб убити, шкода, що ви так зволікали. І твій друг не повинен був так нахабно лишати свою візитну картку. — Він кивнув у бік Катберта.

Роланд гадки не мав, що має на увазі помічник Дейв, але це й не мало значення. То була лише частина плану, і ніхто з озброєних чоловіків у це не вірив. Включаючи помічника Дейва. Хоча, подумав Роланд, з роками вони й самі в це повірять і переказуватимуть цю історію онукам і правнукам, видаючи її за правду. Історію про той славетний день, коли вони впіймали зрадників.

Стрілець коліньми повернув Вітра… і біля хвіртки, яка відділяла подвір’я Смуги К од доріжки, що вливалася у Великий Шлях, побачив Джонаса власною персоною. Вбраний у зелений фетровий капелюх загонича і старий сірий пильник, той сидів на широкогрудому коні. Біля правого коліна в нього погойдувалася рушниця в чохлі. Ліва пола плаща була трохи відгорнута вбік і відкривала руків’я його револьвера. Розпущене біле волосся лежало на плечах.

Він зняв капелюха і ввічливо привітався з Роландом.

— Гарна гра. Ти непогано зіграв як для малого, на чиїх губах ще не обсохло молоко.

— Старий, — сказав Роланд, — ти надто затримався на цьому світі.

Джонас посміхнувся.

— Ти б виправив цю прикру помилку, якби зміг, ге? — він зиркнув на Ленґіла. — Забери в них іграшки, Френе. Особливо ретельно шукай ножі. Зброя в них є, але не з собою. Я знаю трохи більше про їхні пукалки, ніж вони здогадуються. А в сміхотуна заберіть рогатку. Не забудьте. Не так давно він хотів відстрелити нею голову Рою.

— Ти про ту ходячу моркву? — спитав Катберт. Кінь під ним танцював, і Берт щосили намагався втриматися на ньому, як цирковий вершник. — Голови він би не втратив, бо як можна втратити те, чого в тебе нема? За яйцями він би сумував, а от за головою ні.

— Мабуть, так, — погодився Джонас, спостерігаючи, яку них забирають списи, а в Роланда — лук. Рогатка кріпилася в Катберта на поясі ззаду, в чохлі, який він зробив власноруч. Роєві Діпейпу просто пощастило, що Берт у нього не вистрелив — Роланд знав, що Берт міг збити птаха в польоті на висоті шістдесяти ярдів. Сумочка зі сталевим шротом висіла біля лівого боку хлопця. Бріджер забрав і її.

Поки все це відбувалося, Джонас не зводив з Роланда очей, приязно всміхаючись.

— Як тебе звати насправді, хлопче? Зізнавайся, тепер тобі вже все одно. Ти ж знаєш, що довго тобі не жити.

Роланд не відповів. Ленґіл, звівши брови, глянув на Джонаса. Джонас знизав плечима і смикнув головою в бік містечка. Ленґіл кивнув і боляче тицьнув Роланда в бік потрісканим пальцем.