Хроніка заводного птаха
- Автор: Мураками Харуки
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4754-0
- Переводчик: Іван Петрович Дзюб
- Жанр: Прочее фэнтези
Электронная книга - «Хроніка заводного птаха». Краткое содержание книги:
У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Погоня за вівцею» та «Танцюй, танцюй, танцюй».
У готелі є ряд крамниць, кілька кав’ярень і ресторанів, чотири зали для справляння весільного обряду, три конференц-зали. Усюди з ранку до пізнього вечора вештаються гості, тож, не маючи особливих повноважень, знайти в такому місці людей, що приїхали на «мерседесі», неможливо. Вони могли вийти з автомобіля, сісти у спеціальний ліфт, зупинитися на потрібному поверсі й розтанути в юрбі. Сподіваємось, наші читачі зрозуміють, як у готелі старанно дотримуються конфіденційності. За всім цим проглядаються великі гроші і політичний вплив. Як виходить з пояснень адміністрації готелю, укласти договір про користування VIP-паркінгом непросто. Можливо, що «сувора перевірка» якось пов’язана з планами спец-служб, відповідальних за безпеку поважних іноземних гостей, і тим самим з політикою. Самих грошей не досить, хоча сміливо можна сказати, що без їхніх великих сум не обходиться.
(Випущено здогад, що садибу в Сетаґая, може, використовує якась релігійна організація, за плечима якої стоїть один впливовий політик.)
23
Медузи з усього світу
Метаморфоза
У визначений час я сів за комп’ютер Цинамона, використав пароль для доступу до програми «Обмін повідомленнями». Потім увів телефонний номер, який дав мені Усікава. Минуло п’ять хвилин, поки з’єднання встановилося. Я ковтнув заздалегідь приготованої кави, передихнув. Кава, однак, не мала смаку, а повітря, яким я дихав, здавалося шорстким, як наждачний папір.
Комп’ютер подав неголосний сигнал, що зв’язок нарешті встановився, і на моніторі з’явився напис, що система обміну повідомленнями готова до роботи. Я вибрав режим виклику, оплаченого абонентом на тому кінці лінії. Якщо я постараюся, щоб у комп’ютері не залишилося запису про мої операції, то Цинамон не дізнається, що я ним користувався. (Хоча я не мав у цьому певності, адже це його лабіринт, а я в ньому — лише безпорадний чужинець.)
Минув досить довгий час, — більший, ніж я думав, — поки нарешті на екрані не з’явилося повідомлення, що оплачений виклик прийнято. Десь по той бік екрана, куди в темряві токійського підземелля тягнувся довжелезний кабель, могла перебувати Куміко. Напевне, сиділа перед монітором, як я, поклавши руки на клавіатуру. Однак тут перед собою я бачив тільки екран монітора, що одноманітно шипів. Вибравши режим «Відправлення повідомлень», я набрав на клавіатурі текст, неодноразово повторюваний раніше подумки:
> Я маю до тебе одне запитання. Зовсім неважке. Просто мені треба переконатися, що спілкуюся справді з тобою. Ось воно. Колись давно, ще перед одруженням, на першій нашій зустрічі, ми відвідали акваріум. Скажи, що там найбільше тебе зацікавило?
Написавши запитання («Що там найбільше тебе зацікавило?»), я клацнув мишкою на опції «Відправлення» і перемкнувся на «Отримання повідомлень». Після недовгої паузи надійшла коротка відповідь:
> Медузи. Медузи з усього світу.
Я прикипів очима до рядків на екрані — мого запитання та її відповіді на нього. Медузи з усього світу. Так, безперечно, це Куміко. Однак від того, що це була справжня Куміко, мені стало, навпаки, гірко. Здавалось, ніби з мене вийняли всі нутрощі. Чому ми можемо розмовляти одне з одним лише так? Зрештою, іншого способу зараз не було. Я вистукав на клавіатурі такі слова:
> Спочатку добрі новини. Навесні цього року несподівано вернувся наш кіт. Худющий, але живий і здоровий. Відтоді сидить невилазно дома. Я дав йому нову кличку, хоча насправді треба було порадитися з тобою. Макрель. За назвою риби. Живемо з ним дружно. Ось такі добрі новини. Так мені здається.
Настала пауза. Я не міг зрозуміти, таке запізнення нормальне під час обміну повідомленнями, чи Куміко замовкла.
> Я дуже рада, що з ним усе гаразд. Бо я так переживала за нього.
Я ковтнув кави, щоб змочити пересохлий рот. Після того ще раз застукав по клавішах.
> А тепер погані новини. За винятком того, що кіт повернувся, все інше загалом складається погано. По-перше, я все ще не можу розгадати жодної загадки…