Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Не відсилають застереження, про які йдеться, також до правових норм, що взагалі виключать застосування правових норм, до яких додані такі застереження.
1. Застереження, про які йдеться, відсилають до правових норм, що закріплені в положеннях актів законодавства текстуально і логічно, у тому числі до тих правових норм, які виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного. Вони передбачають, що законом можуть бути встановлені правила, які будуть виключати застосування правил, до яких додані такі застереження. Найбільш чітко така думка виражається словами «крім випадків, передбачених законом» (ст. 250 ГК; ч. 3 ст. 418 ЦК), «якщо інше не встановлено ... законом» (ч. 1 ст. 651 ЦК), «за винятками, встановленими законом» (ч. 4 ст. 423 ЦК) тощо.
Менш помітною є можливість іншого врегулювання відповідних відносин нормою-винятком тоді, коли вона передбачається словами «як правило», «за загальним правилом». Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК «господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печаткою».
Аналогічне юридичне значення має встановлення після того, як у нормативно-правовому акті викладена загальна правова норма, правила про те, що законом можуть бути встановлені інші варіанти регулювання окремих видів суспільних відносин, на які поширюється загальна правова норма. Встановлюючи в ч. 1 ст. 232 ГК загальну правову норму про заліковий характер неустойки, що застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання господарського зобов’язання, законодавець тут же у ч. 2 ст. 232 ГК допускає, що, зокрема законом можуть бути передбачені випадки, коли застосовуються інші види неустойки, що виокремлюються за критерієм їх співвідношення із збитками.
До розглянутих тут застережень і правил прирівнюються положення, в яких зазначається на регулювання певних відносин загальними нормами з урахуванням відповідних особливостей. Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (тут в офіційному тексті пропущена кома — Авт.) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів». Специфіка цього законодавчого положення полягає в тому, що передбачаючи можливість встановлення норм-винятків, законодавець «відірвав» це положення від відповідних загальних правових норм (встановлених Цивільним кодексом) і дещо наблизив його до норм-винятків. Однак більш поширеною законодавчою практикою є визнання певних правових норм-винятків особливостями (правового регулювання) без вказівки на загальні норми, із яких ці винятки зроблені.
Термін «особливості» (правового регулювання) вживається у заголовках розділів, глав, параграфів (наприклад, глава 6 Кодексу адміністративного судочинства має заголовок «Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ»). Часто термін «особливості» включається до змісту заголовків статей законодавчих актів (ст. 140, 141, 142, 143, 155 Податкового кодексу). Замість терміну «особливості правового регулювання» у заголовку розділу XIV ПК використовується термін «спеціальні податкові режими». Як особливості правового регулювання майнових відносин у сфері господарювання позначаються правові норми, що встановлені Господарським кодексом і поширюються на ці відносини.
2. Застереження «якщо інше не встановлено законом» та інші подібні формулювання ніколи не відсилають до загальних правових норм у відношенні до норми, до якої додане таке застереження. В іншому випадку у встановленні спеціальної правової норми, до якої додано таке застереження, не було б будь-якого сенсу. Так, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 900 ЦК «упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом». Якби це правило відсилало до загального правила п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК, воно було б позбавлене будь-якого сенсу, бо відповідно до цього законодавчого положення упущена вигода відшкодовується завади, коли вона завдана.