Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Цей тип підсічно-вогняного землеробства, при якому вирубувалися та випалювалися прилеглі до поселень ділянки лісу, був поширений упродовж усієї доби бронзи[328]. Розміри підсічного землеробства визначалися людськими ресурсами та наявністю вільних земель, позаяк відомо, що кожні 5—6 років оброблювані ділянки треба було залишати через їхнє виснаження. Виходячи з даних етнографії про чисельність людей на поселеннях бронзової доби (80—100 осіб), ділянки підсіки були невеликими за розмірами і становили в середньому приблизно 1 га. Якщо такі ділянки були розташовані недалеко від поселень, то освоєння нових місць досить тривалий час могло здійснюватися без переходу на нове місце. При цьому не відкидається й інший варіант, про який пише ряд етнографів та археологів[329]. Поселення лишається на місці, а на певній відстані від нього, недалеко від ділянок, оброблених для подальшої підсіки, виникають невеликі тимчасові «виселки». Таким чином, мешканцям лісостепової України було властиве заплавне та підсічно-вогняне землеробство.

Складніше відповісти на питання, чи використовувалися надзаплавні ділянки. Глинисті та суглинисті підзоли були дуже родючі, але й важкі для обробки. Археологи вважають, що обробка цих грунтів була під силу лише тим племенам, які вже знали плуг. Б. А. Шрамко переглянув уявлення щодо існування в Україні орного землеробства. Час, коли з’явилися тут рала. можна визначити добою бронзи. Залишки дерев’яних плугів архаїчної форми було знайдено у Чернігівській, Сумській та Запорізькій областях (рис. 162)[330]. Напевне, плуг та упряжні тварини розповсюджуються майже водночас із появою возів. На пам’ятках України дуже часто знаходять глиняні модельки коліс, іноді із ступицями. На використання як тяглової сили великої рогатої худоби вказують наявність кісток волів на деяких поселеннях доби середньої та пізньої бронзи, а також петрогліфи Кам’яної могили. Попри все це слід сказати, що головним знаряддям по обробці землі залишилися мотики. Про це, зокрема, свідчить той факт, що абсолютна більшість поселень доби бронзи розташована в долинах річок, поблизу родючих заплавних намулів, обробка яких не потребувала ніяких інших знарядь, окрім мотик. На поселеннях початку та середини доби бронзи знайдено кам’яні мотики клиноподібної форми з широким лезом. Напевне, такі знаряддя прив’язувалися до колінчатого дерев’яного руків’я або вставлялися у рогові муфти. Крім мотик, серед землеробських знарядь знайдено своєрідні кістяні лопати. Вони зроблені з тазових кісток та лопаток великих рогатих тварин. Напевне, більшість із них кріпилася до дерев’яного держака. Не виключається й існування дерев’яних лопат, схожих на лопати, знайдені на торфовищах типу Горбуновського на Уралі. Найрозповсюдженішими культурами на полях мешканців лісостепових просторів України були плівчастий та голозерний ячмінь, просо, овес, боби.