Закоłот. Невимовні культи
- Автор: Кузнєцов Володимир
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-617-7585-20-5
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Закоłот. Невимовні культи». Краткое содержание книги:
Одвічна дилема Людини — який шлях є істинним? Per omnia saecula saeculorum, світ без кінця — чи Bellum omnium contra omnes, війна без кінця?
На материнському кораблі «Сінано» — найстарішому та найпотужнішому представнику Об’єднаного Флоту Імперії, спалахує заколот, кривавий та безжальний. Хто розпочав його, до чого він призведе, а головне — як пов’язаний із подіями тисячолітньої давнини, що вже стали наріжним каменем історії людства?
Ліфт доставляє Тенгрі до тренувального сектору — всього одною палубою вище житлових відсіків. На його стінці висить вицвілий плакат: воїн Спеціального Ударного Загону пов’язує на чоло хатіматі — білу стрічку з криваво-червоним знаком Вічного Сонця. Обличчя воїна сповнене рішучості й зосередженості, очі примружені, губи міцно стиснуті. Він зовсім не схожий на Тенгрі — й на будь-кого з його товаришів по ланці. Вчора, коли військовий стереографіст проводив з ними знімальну сесію, він довго й невдоволено морщився, багато разів переробляючи знімки, та кінець кінцем усе одно залишився розчарований результатом. Замість мужнього самозречення на обличчях пілотів світилися щасливі усмішки. Хтось приніс з нижніх палуб маленьке цуценя, грайливе та пестливе. Кожному кортіло торкнутися білого пухнастого клубочка.
Двері ліфта з м’яким шипінням розійшлися, впускаючи Тенгрі до тренувального відсіку. Всі з його ланки вже зібралися, вишикувавшись перед інструктором, що нетерпляче походжав уздовж їхнього ряду. Нобуо Аігана, одноліток Тегні, скорчив йому розпачливу гримасу, намагаючись про щось попередити. Однак Тенгрі того попередження не зрозумів. А потім його помітив інструктор.
— Пілоте Гаджито! — гаркнув він, люто примружившись. — Ти — ганьба своєї ланки! На свій бойовий виліт ти теж збираєшся запізнитися?
Тенгрі поспішно вклонився:
— Перепрошую, інспекторе Такагасі! Я не знав, що…
Він хотів сказати, «не знав, що решта пілотів уже зібралися і тренування розпочнеться раніше строку» — але інспектор не дав йому договорити.
— Не знав, що йде війна?! Що Чорні кораблі Тисячі Демонів загрожують кордонам нашої Священної Імперії?
— Даруйте мені! — Тенгрі старанно відбив принагідний моменту поклін приниження.
Інструктор скривив губи в зневажливій посмішці:
— Займай своє місце. І не забувай, що ти — пілот Спеціального Ударного Загону! Велика шана, яка випала тобі — усім вам — це один бік меча. А другий — це Великий Обов’язок, який ви маєте виконати задля слави своєї Батьківщини. І свого Імператора, нехай Небо Дарує йому тисячу літ життя!
— Тисячу літ життя Імператору!!! — рвійний клич пілотів вібрацією, живим тремтінням відгукнувся в пласталевих кістках корабля. Його дух, дух титана-напівбога, почув священні слова та відповів їм, бо слова ці приємні йому. Бо серед усіх богів, що мешкають у цьому світі та інших, немає божества могутнішого й більш шанованого, ніж Імператор, прямий нащадок богині Аматерасу.
— Усі по тренажерах! — командує інструктор. Пілоти зриваються зі своїх місць, перш ніж останній звук встигає зірватися з його губ. Тенгрі щосили намагається випередити товаришів, напружений до різкого болю в м’язах — палке відчуття сорому жене його вперед. Єдиним рвучким рухом він вкидає тіло у вузький кокон тренажера, судомно намагаючись зайняти правильне положення.
Тренажер точно імітує кокпіт штурмового аерокосмічного винищувача Кі-201 «Карю»: напівлежаче крісло-кокон, кібернетичний комір інтерфейсу керування, імлисто зблискуючий окулус, який крізь шину нейро-конектора з’єднується з очним імплантом пілота. Єдине, чого на тренажері немає — систем керування вогнем, що підключаються штекерами до м’язів передпліч.
Тенгрі відчув уже знайоме з минулих тренувань поколювання в шиї — комір з’єднувався з його нейроінтерфейсом. Сотні біополімерних електродів пристрою, подібно до крихітних морських змій, крізь складну систему клапанів проникали до його хребетного стовпа, поєднуючи пілота та винищувач у священному союзі, перетворюючи на єдине ціле. Саме тільки поєднання вже було неабияким випробуванням для пілота, вимагаючи досвіду та витримки: в такий момент воно викликало повну сенсорну депривацію. На декілька секунд мозок узагалі не отримував жодних зовнішніх сигналів, що в багатьох провокувало напади паніки й нервові зриви. Тенгрі й досі боявся цього моменту — більше ніж будь-чого. Його жахало навіть не відчуття темної порожнечі — набагато лячнішою була втрата відчуття часу, через яку секунди адаптації розтягувалися безкінечно, майже до вічності. Інструкції рекомендували в такий момент наспівувати добре знайому пісеньку, читати вірші або просто рахувати. «Тренований розум здатен використати ці прості речі як хронометр», — таке пояснення було в підручнику. Але думки — це не слова. Аби їх відтворити, не потрібні фізичні зусилля, тож можна пригадати всі дитячі пісеньки, всі шкільні віршики, дорахувати до мільйона — і не витратити на це навіть секунди.