Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Слишавши то, пустельник казав йому сповідатися, а сам почав пильно слухати скрозь стіну.
Іовіян почав ся сповідати од початку всіх гріхов своїх. І прийшло до того юж, як ся подніс во пиху великую против небесного бога і як ся, купаючи в полі, стратив одіння своє і коня і зостав голим, і, где прийшов, то його били; як і пані його не познала, і панство все не познало, і пес і сокіл не познав.
— І конем мя моїм волочили по всьому місту. І ледво живого мя з душею лишили у гної. Теди юж больше не мав ємь, що чинити, до кого ся удати, крем тебе, отче мой святий, до свойого сповідника. Сп [ог] адай на милостивого, небесного, всемогущого бога, которий грішних каре, а кающихся знову приймає. Прето ж і я каюся того злого діла, пихи диявольської і гордості проклятої і плюю на диявола і на всі злії діла його. Вірую господу богу і поклоняюся отцю і сину і святому духу, амінь.
Тогда чернець одтворив окенце і внет його позназ, іж то власний цесар, син його духовний. Возставши скоро, одтворив келію свою і увів його.
А он увесь ізбитий і провію сплинув.
Видівши то, калугер сплакав і налляв окроп і, нагрівши, умив його і оливою намастив тіло його, і дав на нього сорочку і шату свою і шапку.
І рече:
— Молися, пане мой, богу.
І рек до нього цесар:
— Прошу тя, отче святий, ти ся моли господу богу і пре-святой богородиці.
Тогда калугер узяв Псалтир, начав читати із поклонами, із молитвами. По том, скончавши Псалтир, начав читати акафіст пресвятої богородиці.
А цесар стоїть.
І коли скоичав акафіст, то єст похвалу, богу, ано почало світати.
І ту лєгли припочити. Бо і кроль труден бив барзо.
І ту пустельник мало ся придрімав. І видів во сні. Прийшла пресвятая богородиця із Михаїлом, і кладуть на голову цесареві коруну царськую, і пояс царський, і шати, і ланцюг золотий, і вінець, і скиптро царськоє [дають йому].
І, прочутившися, пустельник прославив господа бога і пресвятую богородицю. І збудив цесаря, і став його питати, і тішити, і поздоровляти:
— Іди тепер, пане, просто до своєї столиці. Вірую богу і пресвятой богородиці, же тя познають. Не бойся, іди за божим благословенієм!
І, благословивши його, пустив.
Прийшовши Іовіян до брами города свойого, став торкати, аби йому одтворено било. А ту ся і боїть, аби його єще не били. Му ся дало добре в пам’ятку. Але ся кріпляєт молитвами сповідника свойого. І укріпився богом і пресвятою бого-родицею.
Видівши його страж, внет одтворено і познано, іж то єст пан їх.
І убоялися, і мислили собі:
— А то пан наш ходив до свойого сповідника, а ми не знаєм, коли он пойшов.
Внет йому одтворили, і поклонилися йому, і рекли:
— О пане наш, одпусти нам, бо сьмо не знали і не знаєм, коли твоя милость вийшов.
А он на них махнув рукою, аби мовчали, і весело на них і ласкаво посмотрів, і пойшов од них на двор.
І там стояло много челяді і панства і, видівши, позна-ли його внет і поклонилися йому внет вшиткі і тут мислили:
— Що то ся чинить тут? На дворі цесар, і в полаті цесар.
Тут і пес його коханий познав і став ся йому радувати
і лащити, токмо не промовить. Також і сокол, познавши його, став весело квилити.
Видівши то, маршалок здумівся велико; станет говорити паном:
— Що ся чинить? У полаті цесар, І на дворі цесар у калу-герових шатах.
По том панство войшли у полату і поклонилися ангелові. Стануть говорити, рекучи:
— Найясніший наш цесарю, пане милий! Що то ся чинить з нами? Твоя милость тут сидить на столиці із цесаревою, а на дворі стоїть другий цесар, которому ся всі поклоняють.
Рек ангел до цариці:
— Устаньме а вийдім на двор, увидім, що то ся чинить.
А коли вийшли на двор, і, увидівши, цесарева внет позна-
ла пана свойого і здумілася ■— не знаєт і сама, которий то єст праве муж єя з межи них двох.
Рек ангел до панов і до челяді:
— Повіжте мі правду, которий- з межи нас двох пан ваш?
А пани і челядь рекли:
— Оба єсте єднакі. Але нам ся здає, же тот пан наш, которий тепер прийшов од свойого сповідника. І то єст нам дивно, іж то єсте оба єднакі.
По том ангел рек до цесаревої:
— Пані, повіж ти правду, которий тобі єст пан і муж із межи нас двох і которому ти шлюбила?