Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 978-966-00-1458-9
- Жанр: История
Электронная книга - «Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку». Краткое содержание книги:
Аналіз історико-правової реальності тісно пов’язується з еволюцією теоретичних і суспільно-політичних поглядів на призначення правосуддя та судової влади.
Звертається особлива увага на історичний досвід, який доцільно врахувати у процесі сучасної судової реформи в Україні.
Монографія розрахована на широке коло науковців, викладачів, аспірантів, студентів, юристів-практиків, усіх, хто цікавиться проблемами судової влади.
Конституція окремо визначила статус прокуратури як самостійної системи з вузькоспеціалізованими функціями щодо державного обвинувачення, нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю, дізнанням, досудовим слідством, нагляду в сфері виконання вироків та застосування інших примусових заходів, а також представництва інтересів громадянина або держави у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві у випадках, визначених законом.
У процесі прийняття та реалізації Конституції України 1996 р. повною мірою проявилися глибокі внутрішньодержавні суперечності. Саме із цієї причини на п’ять років відтермінувалось об’єднання відокремлених судових гілок (загальної та арбітражної юстиції) в одну систему. За перехідними положеннями було також відкладено на п’ятирічний строк запровадження демократичного судового контролю за арештами.
Негативний досвід блокування формування конституційної юстиції у 1992–1995 рр. зумовив необхідність прямо в тексті Конституції визначити дату початку роботи Конституційного Суду України. Відповідно до п. 6 Перехідних положень Основного Закону цей суд мав бути сформований згідно з положеннями нової Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності.
Достатньо вичерпне визначення в Основному Законі здобув статус Конституційного Суду України і в частині повноважень, і в частині статусу суддів та порядку їх призначення. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають до складу цього суду по шість конституційних суддів. Конституційний Суд України уповноважений на перевірку щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також на офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
При цьому закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними і втрачають чинність, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення чи набуття ними чинності. На конституційність перевіряються також міжнародні договори України та процедура імпічменту Президента України.
Вітчизняна модель конституційної юстиції характеризується достатньо «сильними» повноваженнями. В частині необмежено широкого тлумачення законів Конституційний Суд надмірно «потіснив» суди загальної юрисдикції, а в частині визнання нечинними законів його повноваження вступили у правовий конфлікт із началами суверенітету народу як єдиного джерела влади. Саме ці особливості української конституційної юстиції зумовили в подальшому її надмірну політизацію.
Перший склад Конституційного Суду України в кількості 16 суддів було сформовано у вересні — жовтні 1996 року. Так, 20 вересня 1996 р. з’їзд суддів України обрав шістьох конституційних суддів, згодом, 27 вересня 1996 р., шістьох осіб до його складу призначив Президент України. Нарешті, 4 жовтня 1996 р. відбулися вибори конституційних суддів у парламенті. Після присяги у Верховній Раді України 18 жовтня 1996 р. Конституційний Суд розпочав свою роботу[1076]. На той момент уже набув чинності й Закон України Про Конституційний Суд України[1077] від 16 жовтня 1996 р.
На цьому процес становлення судівництва незалежної України можна вважати завершеним. Попереду були ще розквіт формалізму і судової тяганини, бурхливе зростання корупції в судах, фактична втрата ними незалежності від провладних політичних сил, відродження «телефонного права» та інші негативні явища. Багаторічні дебати навколо судової реформи привели до невтішних результатів, і сьогодні суди всіх рівнів користуються мінімальною довірою населення. Але наше сумне українське сьогодення з часом теж закономірно стане минулим, і його релікти на полицях архівів і бібліотек, у цифрових базах даних чи на інших носіях інформації будуть об’єктом досліджень нових поколінь істориків права, які будуть шукати в нашому часі корисні уроки для своєї доби.
Висновки
Звернення до теоретико-філософського осмислення феномену судової влади та історичного досвіду становлення і розвитку судової влади в державах і подібних до них утвореннях, які в різний час існували на території сучасної України, дає змогу зробити такі висновки.
1076
Мироненко О. М. Конституційний Суд України: історія і сучасність, доктрина і практика / О. М. Мироненко. — К.: Київ, правда, 2011. — С. 547–549.
1077
Відомості ВР України. — 1996. — № 49. — Ст. 272.