Необхідні речі

Алан відчув раптове, неймовірно могутнє бажання видерти мікрофон із гнізда й пожбурити в кущі за тротуаром. А тоді поїхати геть. Куди завгодно. Просто припинити думати про все й поїхати назустріч сонцю.

Натомість він зібрав усі можливі сили й змусив себе думати про Г’ю Пріста. Ось що йому треба робити, бо зараз здавалося, ніби є вірогідність, що саме Г’ю спричинив смерті обох жінок. Зараз потрібно розбиратися з Г’ю, а не з Поллі… і в цій думці він пізнав величезне приховане полегшення.

Алан натиснув кнопку «ПЕРЕДАЧА».

– Тут, Шило. Десять-чотири.

– Алане, здається, я втратила зв’язок із Поллі. Я… ем… я не хотіла слухати, але…

– Усе нормально. Ми закінчили. – (У цих словах було щось жахливе, але він відмовлявся зараз про це думати.) – Хто там зараз є з тобою? Десять-чотири?

– Джон під’їжджає, – сказала Шила з очевидним полегшенням від зміни теми. – Клат на патрулі. Біля Касл-В’ю, відповідно до його останнього десять-двадцять.

– Окей.

На поверхню розуму спробувало здійнятись обличчя Поллі, просякнуте невідомим гнівом. Алан змусив його зникнути, зосереджуючись знову на Г’ю Прістові. Але на одну страшну секунду він узагалі не бачив облич – лише огидну порожнечу.

– Алане? Ти там? Десять-чотири?

– Так. Так, тут. Зв’яжися з Клатом, передай, щоб вирушав до будинку Г’ю Пріста, що в кінці Касл-Гілл-роуд. Він упізнає те місце. Думаю, Г’ю на роботі, але якщо в нього вихідний, нехай Клат прийме його й привезе на допит. Десять-чотири?

– Десять-чотири, Алане.

– Нехай діє з особливою обережністю. Скажи, що Г’ю потрібен для допиту щодо загибелі Нетті Кобб та Вілми Джерзик. Решту пробілів він сам зрозуміє. Десять-чотири.

– Ой! – Вигук звучав одночасно стривожено і збуджено. – Десять-чотири, шерифе.

– Я їду на автопарк. Думаю, там і знайду Г’ю. Десять-чотири, кінець зв’язку.

Повісивши мікрофон (здавалося, ніби він його років чотири протримав), Алан подумав: «Якби ти розповів Поллі те, що тільки-но доніс Шилі, ситуація, в якій опинився, могла б бути не такою неприємною».

Або не могла б – як він може щось таке говорити, якщо не знає, що це за ситуація? Поллі звинуватила його в настирливості… шпигунстві. Це досить загальні звинувачення, цілі обшири непозначених територій. Крім того, було ще дещо. Сказати диспетчерці, щоб та організувала затримання людини, – частина його роботи. Так само як повідомити поліцейському в полі, що людина, за якою він виїжджає, може бути небезпечною. Передавати ту ж інформацію своїй коханій через телефонне чи радіопідключення – зовсім інша річ. Він учинив правильно, і він це знав.

Це, однак, не приглушило біль у серці, тож Алан знову спробував зосередитися на роботі, що чекає попереду: знайти Г’ю Пріста, прийняти його, якщо потрібно, знайти йому довбаного адвоката і запитати, навіщо він загнав штопор у груди песика Нетті, Рейдера.

На якусь мить це спрацювало, але коли Алан завів двигун універсала й від’їхав від тротуару, у голові він усе одно бачив обличчя Поллі – не Г’ю.