Необхідні речі
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171290396
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Необхідні речі». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)
Чи ще щось зробити.
– Нічого, що б я не міг виправити, – повторив він новим м’яким голосом із шовку і повернувся за кермо «мустанга».
Авто помітно просіло на лівий бік від Лестерових двохсот двадцяти фунтів міцного окосту й корейки, що вмостилися в ківшеподібне сидіння. Він завів двигун, піддав газу низкою рявкань голодного тигра в клітці, а тоді рушив геть, скрегочучи шинами. Слопстер, кашляючи й театрально розвіваючи куряву від обличчя, пішов туди, де лежав його скейтборд.
Шия старої футболки була повністю відірвана від основи, від чого скидалося, ніби в нього на рельєфних ключицях лежить кругле чорне намисто. Він усміхався. Він зробив саме те, про що його просив містер Ґонт, і зробив це завзято й енергійно. Тренер Претт оскаженів, наче мокра курка.
Тепер він може повернутися додому до свого чайничка.
– Як б-би м-м-мені х-хотілося не з-заї-к-катися, – відзначив він сам для себе.
Слопі став на скейтборд і покотив геть.
Шилі було нелегко з’єднати Алана з Генрі Пейтоном – одного разу зв’язок із Генрі, який говорив вельми збуджено, обірвався, тож довелося передзвонювати, – проте вона вже виконала цей технологічний подвиг, коли спалахнув індикатор особистої лінії Алана. Шила відклала сигарету, яку саме намірялася підпалити, й відповіла на дзвінок.
– Шерифська управа округу Касл, лінія шерифа Пенґборна.
– Привіт, Шило. Мені треба поговорити з Аланом.
– Поллі? – Шила скривилася. Вона була впевнена, що це саме Поллі Чалмерз, але ніколи не чула голосу цієї жінки таким, як зараз, холодним і монотонним, ніби у виконавчої секретарки великої компанії. – Це ти?
– Так, – сказала Поллі. – Я хочу поговорити з Аланом.
– Ой, Поллі, зараз не можна. Він буквально зараз говорить з Генрі Пей…
– Постав мене на утримання, – перебила Поллі. – Я зачекаю.
Шила почала нервувати.
– Ну… ну… я б поставила, але тут трохи складніша система. Розумієш, Алан… розумієш, у полі. Мені довелося підключати Генрі.
– Якщо ти можеш підключити Генрі Пейтона, то й мене можеш, – холодно промовила Поллі. – Так?
– Ну так, але я не знаю, скільки часу вони…
– Мені однаково, хоч до другого пришестя нехай балакають, – сказала Поллі. – Постав мене на утримання, а коли закінчать, підключи до Алана. Я б тебе не просила, якби це не було важливо – ти ж розумієш, Шило, так?
Так, Шила розуміла. Також вона розуміла ще дещо: Поллі починає її лякати.
– Поллі, з тобою все добре?
Була довга пауза. Тоді Поллі відповіла своїм запитанням:
– Шило, ти набирала якусь кореспонденцію для шерифа Пенґборна, адресовану в Департамент захисту дітей у Сан-Франциско? Може, бачила якісь конверти, адресовані туди?
Раптом у голові Шили спалахнули червоні вогники – цілі міріади. Сама вона ледь не ідолізує Алана Пенґборна, а тут Поллі Чалмерз його в чомусь звинувачує. Вона не була певна, але могла розпізнати тон звинувачення на слух. Шила дуже добре його знала.
– Це не та інформація, про яку я можу відкрито говорити, – промовила вона тоном, що також знизився на кілька градусів. – Думаю, тобі краще самій запитати шерифа, Поллі.
– Так, думаю, так буде краще. Постав мене, будь ласка, на утримання й підключи, коли зможеш.
– Поллі, що сталося? Ти зла на Алана? Бо ти ж знаєш, він би нізащо не вчинив щось таке, що…
– Я вже нічого не знаю, – промовила Поллі. – Якщо я тебе щось запитала, що перетинає якісь межі, вибач. Тому прошу, постав мене на очікування й підключи, як тільки зможеш, чи мені треба йти й самій його знайти?
– Ні, я вас з’єднаю, – сказала Шила.
Її серце дивно стривожилося, ніби сталося щось страшне. Вона, як і багато жінок Касл-Рока, думала, що Алан із Поллі глибоко закохані, і, як і багато інших жінок міста, Шила сприймала їх як персонажів похмурої казки, де в кінці все стане добре… любов якось цьому посприяє. Але тепер Поллі здавалася більше ніж просто злою. Здавалося, їй дуже болить і вона відчуває ще дещо. Шилі те дещо здавалося ненавистю.
– Ставлю тебе на очікування, Поллі. Це може зайняти трохи часу.
– Нічого. Дякую, Шило.
– Прошу.
Вона натиснула кнопку утримання й знайшла сигарету. Запалила і глибоко затягнулася, похмуро споглядаючи невеличкий миготливий індикатор.
– Алане? – заговорив Генрі Пейтон. – Алане, ти там?
Голос звучав ніби зсередини порожньої коробки солоних крекерів.
– Тут, Генрі.
– Пів години тому мені дзвонили з ФБР, – промовив Генрі з коробки крекерів. – Нам просто капець як пощастило з тими відбитками.
Серцебиття Алана перемкнулося на наступну передачу.