Сага про Форсайтів

— Ох, я й забув,— сказав Джоллі, коли вони йшли лужком до Крайст-Черч-коледжу — Мені довелося запросити на обід цього причепу Вела Дарті Йому, бачте, закортіло, щоб ви прийшли до нього на сніданок, а ще він хотів поводити вас по Брейсноузу, тож я подумав, що так буде краще: вам не доведеться до нього йти. Він мені не дуже подобається.

Смагляве обличчя Голлі зразу зашарілося.

— А чому?

— Я й сам не знаю. Як на мене, він страшенний фанфарон, і манери в нього погані. Хто такі його родичі, тату? Мені він доводиться аж троюрідним братом, правда?

Джоліон сховав своє збентеження за посмішкою.

— Запитай Голлі,— сказав він.— Вона бачила його дядька.

— Мені Вел сподобався,— відповіла Голлі, потупивши очі.— Його дядько зовсім інший.

І вона крадькома позирнула на Джоллі з-під довгих вій.

— Чи вам доводилося, любі мої,— почав Джоліон, у якого виникло якесь дивне бажання,— чути нашу родинну історію? Вона схожа на казку. Перший Джоліон Форсайт — принаймні перший, якого ми знаємо і який доводиться вам прапрадідом,— жив у Дорсеті на березі моря і був «землевласником», як казала ваша двоюрідна бабуся, сином хлібороба — по суті, всі вони були фермери; ваш дідусь називав їх «дрібнотою»

Він нишком поглянув на Джоллі — йому було цікаво, як сприйме це його син, що завжди мав нахил до аристократизму, і водночас краєчком другого ока помітив, що Голлі зловтішно всміхнулася, побачивши спохмурніле братове обличчя.

— Мабуть, то був огрядний здоровань, уособлення Англії, такої, як вона була до початку промислової революції. Другий Джоліон Форсайт,— твій прадід, Джоллі, більше відомий під іменем Пишного Доссета Форсайта,— споруджував будинки, як розповідає сімейна хроніка, породив десятеро дітей і переїхав до Лондона. Відомо, що він любив мадеру. Можемо гадати, що він уособлював Англію часів наполеонівських воєн і загального неспокою. Найстарший із його шести синів був третій Джоліон, ваш дід, мої любі, торговець чаєм і голова багатьох акціонерних компаній, один з найчесніших англійців усіх часів, а для мене найдорожчий.— Джоліонів голос уже звучав без іронії, і син та дочка дивилися на нього серйозно.— Він був справедливий і наполегливий, з щирим і молодим серцем. Ви пам'ятаєте його, і я його пам'ятаю. Перейдемо до інших! Брат вашого діда Джеймс, дід юного Вела, має сина на ім'я Сомс, із яким пов'язана історія любові й ненависті, але її вам навряд чи варто розповідати. Можна вважати, що Джеймс та ще восьмеро дітей Пишного Доссета, з яких п'ятеро й досі живі, представляють вікторіанську Англію з її принципами торгівлі та індивідуалізму, котрі засну валися на гарантованих п'яти процентах зиску без усякого ризику для основного капіталу ви розумієте, що я маю на увазі В кожному разі, вони за своє довге життя спромоглися перетворити тридцять тисяч фунтів своїх капіталів на кругленький мільйон. Вони ніколи не допустилися жодного необачного вчинку, крім вашого двоюрідного діда Свізіна,-його, здається, колись обдурив якийсь шахрай і його називали «Форсайт четвернею», бо він їздив парою коней. Їхні часи минають, і люди їхнього типу вимирають, хоч це навряд чи піде на користь нашій країні. Вони прозаїчні люди, але разом з тим розсудливі. Я четвертий Джоліон Форсайт, негідний носій їхнього імені...