Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Також саме тим часом, понад 8000 років тому, датуються перші знайдені істотні сліди людських поселень у Фінляндії (у Південній Швеції мисливці культури Бромме полювали ще у 12 000 до н. е.).
Температура на берегах Анцилового моря не перевищувала сучасні тамтешні показники, хіба що була іноді трохи нижчою. Проте дослідження скам’янілого пилку, взятого зі дна озер, підтверджують, що десь у ту пору відбулося тимчасове, але відчутне похолодання. Холоди протрималися майже 600 років, а температура подекуди впала на цілих п’ять градусів Цельсія. Я гадаю, тоді, мабуть, з’явилися й перші скарги на фінську погоду. Доволі історичний момент у такому разі.
Уважається, що це похолодання спричинено тим самим, що й похолодання на світанку пізнього дріасу, – дренуванням озера Аґассіс. Страх, як багато прісної води – щось на кшталт 420 000 кубічних кілометрів – вилилося в Північну Атлантику. За одну мить рівень Світового океану підійнявся на один-три метри.
Цього вистачило, аби потопити останні низинні острівки «Європейської Атлантиди», Доґґерленду, які ще стирчали з-над хвиль Північного моря (див. розділ 7). Доґґерленд – колишній суходіл, який упродовж останнього льодовикового періоду й деякий час після нього пролягав між Данією та Англією, там де сьогодні вирує Північне море. На цій території – доки крига не розтала й море не затопило колишні мисливські угіддя – полювали й жили європейці льодовикового періоду.
Отже, повторне потужне дренування озера Аґассіс стає останнім цвяхом у домовину Доґґерленду. Колись безкраїй суходіл, що зменшився й перетворився на низовинний розкиданий архіпелаг, урешті-решт поглинають бурхливі води дренованого північно-американського озера.
Подія, що сталася 8200 років тому, за часів, що могли б бути приємно-теплими, та спричинене нею сповільнення Гольфстріму зумовили не лише похолодання. Зі змінами в мусонному кліматі у багатьох місцях стало посушливіше. У частинах Азії та Африки цілі століття триватимуть страшні посухи. От тоді погода й справді змінила світ, змусивши людей у колисці нашої цивілізації – на Близькому Сході – переглянути свої звичні стратегії.
Ті, хто займався порівняно новим видом діяльності в Месопотамії, сільським господарством, змушені вигадувати альтернативні методи порятунку своїх посівів. Тут вирощували зернові культури приблизно від початку голоцену. Месопотамська місцевість складалася почасти з боліт, почасти з пустельних земель. Дві могутні річки – Тигр і Євфрат – щовесни виходять зі своїх берегів, угноюючи береги річок поживним намулом.
Після 8.2 Kiloyear Event клімат стає холоднішим і посушливішим. Покладатися на регулярні розливи більше не можна. Ось тут і стається карколомний момент у сільському господарстві – початок створення мережі іригаційних каналів. Ранні месопотамці осушили болотні землі й викопали в сухих ділянках канали. Це робили й доти, деінде, але саме месопотамці утворили з цього систему. Починаючи з малого, з часом система іригаційних каналів стала ефективною та доцільною системою зрошування, регульована владою та призначеними для цього працівниками. У майбутньому шумери забудують береги Євфрату й викопають іригаційні канали та рівчаки ще в більшому масштабі.
Зрошування істотно збільшило врожаї й уможливило ріст кількості населення вище колишнього рівня. Часи дефіциту, як-от період посух, зумовили також єднання сімей і більших груп. А з харчуванням, яке з’являлося завдяки дедалі ефективнішому сільському господарству, виростали перші міста.
Інакше кажучи, маємо красномовний приклад того, як потреба стає матір’ю винаходів (попри те що, на мою думку, цей вислів переоцінений – куди частіше потреба стає матір’ю лише бід і злиднів).
Утім, можна ж обговорити переваги й недоліки появи міст у довготривалій перспективі. Коли людина була щасливішою: блукаючи полями Африки як мисливець або збирач чи то пак борючись за своє виживання в дрімоті величезних агломерацій? Ми торкалися цього питання в минулому розділі: з появою міст в археологічних розкопках починають знаходити й перші сліди воєн. З припиненням кочівницького способу життя й появою власності – житла, землі, навіть інших людей, – у нас з’явилися речі, які потребували захисту від неприятелів, що бажали відібрати в нас наше майно. Зненацька з’явилися причини для заздрощів. Легко сприйняти біблійну легенду про Каїна та Авеля як метафору, що ілюструє ту добу.