Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
«When the life giver dies all around is laid waste»[11]. Цитата з пісні «Powerslave» гурту Iron Maiden описує ймовірний досвід двох мільйонів людей, що жили у Стародавньому царстві. Два мільйони людей, повністю залежних від капризів Нілу. Споконвіку ритм річки не змінювався, хоча насправді Ніл – доволі примхлива річка. Через один різкий рух може здатися, що джерело життя всохло.
Перепади настрою та коливання кількості води можуть продовжуватися десятиліттями, ба навіть і сторіччями. А збігаючись із посухою 2200 року до н. е., Ніл впадає у глибоку депресію. Та сама річка, яка поклала початок цілій цивілізації, тепер забирала в неї життя.
А це дійсно була неабияка цивілізація! Як уже сказано, йдеться про Стародавнє єгипетське царство, першу велику цивілізацію у світі, яка на той час уже існувала тисячу років. Коли життєдайні розливи Нілу припинилися на три десятиліття, ба більше, країна занурилась у соціальний хаос і анархію, зазнала пошестей, громадянську війну й голод.
Гнітюче лихо описується у так званому Папірусі Іпувера, що походить із часів ХІІ династії (1991–1803 до н. е). Події, про які пише, ймовірно, Іпувер, скидаються на біблійний опис Десяти єгипетських кар. Автор розповідає про людей, що, голодуючи, їли від відчаю власних дітей, про Ніл, який став червоним від крові, про осквернення усипальниць фараонів тощо.
Одні тлумачать Папірус Іпувера як опис загибелі Стародавнього царства, тоді як інші вважають, що в Папірусі йдеться про так званий Перший перехідний період (2150–2040 до н. е.), довгий період анархії та розрухи в Єгипті.
У будь-якому разі кінець Стародавнього царства мусив видатися тогочасним єгиптянам кінцем світу. Від того що ці події збіглись у часі з кінцем правління фараона Теті ІІ, ліпше не стало. Серед усіх фараонів Теті ІІ правив найдовше, згідно з деякими документами, державець перебував при владі понад 90 років (він почав царювати з шести років). Уважається, що ані фараон, ані його чиновники не володіли достатньою для порятунку ситуації силою та самовладанням.
Дехто однаково намагався робити все можливе. Один номарх[12] доручив висікти на своїй могилі такий текст, як запевнення у тому, що принаймні він зробив усе можливе для полегшення людських мук:
«Я давав хліб голодним і одяг нагим [...] Увесь Єгипет помирав від голоду, а люди їли власних дітей [...] проте я не дозволив нікому померти з голоду в цьому номі».
Але, попри всі злидні й очікування кінця світу, кінець Стародавнього царства аж ніяк не означав кінець Єгипту. Деякі ознаки вказували, що Єгипет – коли ритм щорічних розливів Нілу відновиться – де-факто вийде із ситуації посиленим, принаймні у довготривалій перспективі. Всевладдя фараонів іде на спад, добігає кінця мегаломанійна епоха побудови пірамід, а суспільство диверсифікується й осучаснюється.
Від тих часів зберігся один відомий текст, у якому фараон Хеті ІІІ дає настанови своєму синові й наступникові, Мерікару, напередодні його сходження на трон. Твір зветься «Повчання для царя Мерікара» та наголошує на милості, справедливості та виконанні суспільних обов’язків володаря перед своїми підданими. Згідно із вказівками Хеті синові, правитель зобов’язаний бути опорою для слабких і виконувати роль щита, що захищає проти ударів долі. Ці мудрі принципи не втратили актуальності й сьогодні.
Чого ще нас можуть навчити події, що почалися з кліматичних потрясінь 2200 року до н. е.? Складно уявити, наскільки уразливим є залежне від єдиного джерела живлення суспільство. Чи не складно? Наше сучасне, механізоване сільське господарство також повністю залежне від однієї речі – горючих корисних копалин.
У Швеції порахували: якщо половина нафтового ресурсу раптово зникне, то протягом кількох років пануватиме голод. Причиною цього є брак будь-яких запасів продовольства, адже сучасне суспільство залежне від безперервного постачання. Точнісінько, як древні єгиптяни були залежними від своєї життєво важливої судини – Нілу.
Єгиптянам ніколи не вдавалося по-справжньому позбутися залежності від Нілу. Ця залежність існує й у наші дні. ООН порахувала, що до 2050 року в басейні річки Ніл житиме близько одного мільярду людей. Удвічі більше за сучасні цифри. І, очевидно, це лишень збільшить уразливість з огляду на майбутні порушення в річці Ніл. Вона вже нині показує, що стає більш непередбачуваною, варто лише згадати сильну посуху чи руйнівну повінь, що востаннє відбулися у 2015-му та 2016 році.
11
Коли живильниця всихає, усе навколо враз вклякає (англ.).
12
Номарх – очільник нома, територіально-адміністративної одиниці у Стародавньому Єгипті.