Зруйновані зорі

Увесь шлях до системи ПП-94 я керував кораблем самостійно, без допомоги другого пілота, оскільки ще на початку серії стрибків відправив Сіґурдсона спати, щоб згодом він змінив мене на вахті. Як і всі ми, Лайф був украй схвильований останніми подіями, особливо звісткою про жахливу зброю, яку застосували альви, та разом з тим він мав залізні нерви і зумів заснути навіть без запропонованого Рітою заспокійливого.

У штурманській рубці мені асистувала лише Анн-Марі. Рашель я також примусив піти відпочити, а Клод Брісо з Полем Карно пішли самі відразу після розмови з адміралом Мореном — очевидно, їм було що обговорити. Мені так і кортіло скористатися своїм доступом до всіх приміщень корабля й послухати їхню розмову, яка обіцяла бути надзвичайно цікавою. Проте я встояв перед спокусою, розуміючи, що йдеться про дуже секретні й украй небезпечні речі. До того ж поряд зі мною була співробітниця контррозвідки, яка нізащо б не дозволила мені утнути таку дурницю.

Це, втім, не завадило нам з Анн-Марі у вільні хвилини обговорювати почуте, і незабаром ми дійшли висновку, що нова зброя альвів — щось принципово інше, ніж надпотужна ґлюонна бомба дальнього радіусу дії.

— У зорях, що знаходяться на головній послідовності, дуже мало радіоактивних елементів, — сказав я. — Їх одночасний розпад призведе лише до короткочасного і, зрештою, незначного збільшення світності. Зовсім інше, коли зоря старіє, випалює весь свій водень, і в ній починає горіти гелій, а потім і важчі ядра.

— Але світило Джейхани належало до спектрального класу G3, — зазначила Анн-Марі. — Адмірал Морен це особливо підкреслив. Та й узагалі, понад дев’яносто відсотків придатних для життя планет обертаються навколо зірок головної послідовності. Тож ґлюонні бомби для них не страшні. Хоча… — вона замислилася. — Якщо припустити, що ця зброя не послаблює внутрішньоядерні зв’язки, а навпаки — посилює їх. У сто, тисячу, навіть у мільйон разів.

— Ну, тоді цілком можливо, — погодився я. — Багатократне прискорення термоядерного синтезу, зоря не витримує внутрішнього тиску і вибухає.

Ми замовкли, оскільки корабель наблизився до ділянки входу-виходу потрібного нам каналу, і я приступив до підготовки чергового стрибка.

Неповні дві хвилини гіперпереходу першого роду, повернення у звичайний простір, орієнтація в дром-зоні, курс до наступного каналу.

— Судячи з реакції адмірала Брісо і доктора Карно, — знову заговорив я, коли з маневрами було закінчено, — їм відома ця зброя.

— І не просто відома. Даю руку на відсіч, що ми її маємо. От тільки чому жодного разу не застосували?

— Може, через її руйнівну силу? Підривати цілі зорі — це вже занадто.

— Зате ефектно. Дуже ефектно. Ви ж самі бачили, капітане, як це подіяло на ґаббарів. Вони озвіріли й кинулись у бій, незважаючи на те, що за першим таким ударом можуть бути й інші… — Анн-Марі раптом замовкла. — А це ідея!