Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
А тим часом задоволений злодій уже звівся на рівні. Він, як виглядало, чесно виграв собі свободу і сотку баксів заразом.
— Почекай, — жестом зупинив його Баркаш. — Тепер право відігратися є в мене. Згоден?
— Чому ні? — злодій знову сів на своє місце.
— Один момент, — сказав Ігор.
Вийшовши в сусідню кімнату, вже навіть не турбуючись про те, що лишає злодія без нагляду, він повернувся за хвилину з тоненькою пачечкою доларів у руці. Поклав гроші біля себе на столик. Послинивши для чогось пальця, відділив від пачечки одну сотенну купюру. Підсунув на середину, хлюпнув по склянках ще коньяку.
— Погнали?
Денис акуратно поклав виграну сотню поруч із хазяйською, взяв колоду.
— Погнали.
Тепер він, очевидно, вже почувався впевнено. Руки вже не тремтіли, Денис тасував спритно і здавав хвацько. Собі засвітив дев’ятку, Ігорю прийшла дама.
— Ще, — сказав він.
Денис простягнув наступну карту. Тепер сімка.
— Ще.
Король.
Чотири очка.
Ігор моментально провів подумки просту математичну дію. Не зупинятися, шанси є.
— Ще.
Дев’ятка.
Чорт, перебір. На користь Дениса відійшла ще одна сотня.
Тепер уже Ігор жадібно випив коньяк, і відразу, без перерви, налив собі ще. Не хлюпнув на денце — коричнева рідина заповнила більше третини склянки. Рука Баркаша зрадницьки смикнулася, і він впізнав симптом, свідчення того, що процес уже набув незворотності і погано контролюється. Саме тому Ігор уже нічого не міг з собою вдіяти. Лишалося віддатися інстинктам, як це траплялося з ним завжди — цілковито, без вороття.
Відділивши від пачечки сотенних ще два папірці, він скомандував:
— Поїхали далі.
— Може, досить? — обережно поцікавився Денис. — Я б уже такий, що пішов би… І так щастя підвалило…
— Здавай, — Ігор глянув на партнера поглядом, від якого бажання суперечити в того зникло взагалі. — Здавай, бо поліцію викличу.
Знизавши плечима, Денис покірно перетасував колоду.
Собі засвітив шістку. Потім карту взяв Ігор. Вісімка.
— Ще.
Десятка.
— Собі.
— Собі не вам, перебору не дам, — прокоментував Денис.
До шістки додалася ще одна шістка. Потім поруч лягла вісімка. Двадцять проти вісімнадцяти. Злодій став багатшим ще на двісті доларів.
Ігор розгорнув віялом решту купюр. Чотири сотні. У партнера — так само. Ще один добрячий ковток коньяку. Баркаш не звернув уваги на те, що злодій не п’є. Азарт уже володів ним безроздільно.
— Вперед?
Колода замигтіла в руках у Дениса. Чотириста доларів на кону. Ігор витер спітнілі долоні об штани. Що випало партнерові, цього разу він навіть не зазначив. У нього самого — валет, два очка. Або «двоє очей», як казали дворові картярі в його дитинстві.
— Ще.
Туз.
Одинадцять плюс два. Тринадцять — погане число. Треба ще, ризик тут мінімальний, а люфт є.
— Ще.
Десятка. Перебір.
Денис перерахував свій виграш. Вісімсот доларів, а ще й години не минуло. Ігор рішуче піднявся, жестом тепер уже не стільки наказав, скільки попросив партнера лишатися на місці, знову вийшов. Цього разу — в спальню. Там, за дзеркалом, у стіну був умонтований невеличкий сейф. Якби злодій навіть його і знайшов, йому б довелося з ним добряче повозитися. І все одно він обламав би собі зуби.
Відчинивши сейф, Ігор Баркаш дістав з нього пачку доларів. Цього разу — більш пухку.
4
Вийшовши з під’їзду, Денис Ковалевський на повні груди вдихнув лагідне повітря квітневої ночі.
До кінця гри господар квартири був уже досить п’яний. Але не намагався затримати злодія і взагалі не особливо заперечував проти того, що той виносить з його хати десять тисяч «зелених». Денис був певен: це все, що зберігалося в домі. Сьогодні люди навіть якщо мають гроші в банку, все одно тримають удома пристойну кількість готівки. Та якби в квартирі виявилося ще щось, господар не зупинився б, грав до кінця.
Як у казино.
Або біля гральних автоматів.
Денис примружив очі, наморщив лоба.
Так-с. Прикинемо, скільки людей в цій справі.
Він сам, професійний гравець у карти, картяр, катала.
Юлька, його коханка.
Дядя Міша.