Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Бускерос проводжав їх кілька миль за межі Мадрида й зумів вициганити у молодого за уявні послуги гаман золота. Щодо мене, то я гадав, що доля ніколи більше не зіштовхне мене з незносним нахабою, до якого я відчував невимовну відразу, проте сталося інакше.
Я вже якийсь час помічав, що дон Роке називає прізвище мого батька. Я передбачав, що це знайомство не може бути для нас корисним, тому почав стежити за кожним його кроком і дізнався, що Бускерос має родичку по імені Ґіта Сімієнто, яку він хоче неодмінно видати за мого батька, знаючи, що дон Авадоро — людина заможна, може, навіть багатша, ніж усі думають.
У кожному разі, прекрасна Ґіта вже знімала квартиру в домі по вузькій вуличці, на яку виходив балкон мого батька.
Тітка моя жила тоді в Мадриді. Я не міг утриматись, щоб не обняти її. Достойна сеньйора Даланоса, побачивши мене, розчулилась до сліз, хоча й заклинала мене не показуватись на людях, доки не мине час моєї покути. Я розповів їй про наміри Бускероса. Вона вирішила, що необхідно покінчити з ними, й пішла порадитись до свого дядька, шановного театинця Херонімо Сантоса, але той рішуче відмовив їй у допомозі, твердячи, що він, будучи монахом, не повинен втручатися в мирські справи, а в родинні справи втручається тільки тоді, коли йдеться про примирення ворогуючих чи запобігання розпусті, а про будь-які інші випадки він навіть чути не хоче. Полишений на самого себе, я хотів був довіритись кавалерові; але тоді мені б довелося розповісти йому, хто я, чого я аж ніяк не міг зробити, не порушивши законів честі. Тим часом же я пильно стежив за Бускеросом, який після від’їзду Суареса причепився до Толедо, хоча зовсім не так настирливо, і щоранку приходив запитати, чи не потрібні кавалеру його послуги.
Коли циган дійшов до цього місця, один з його ватаги прийшов доповідати йому про все, що було зроблено, і того дня ми більше не бачилися.
День сорок восьмий
Наступного дня, коли ми всі зібралися, циган, поступаючись нашим проханням, продовжив свою розповідь.
Лопес Суарес уже два тижні був щасливим чоловіком чарівної Інеси, Бускерос же, домігшись, як йому здавалося, такого щасливого завершення справи, причепився до Толедо. Я попередив кавалера про нахабство його сателіта, але дон Роке сам добре відчував, що цього разу слід бути обачливішим. Толедо дозволив йому приходити до себе, і Бускерос знав, що для збереження цього права не слід ним зловживати.
Одного дня кавалер запитав його, що то був за роман, якому герцоґ Аркос віддавався стільки років, і чи дійсно та жінка була такою чарівною, що змогла так надовго прив’язати до себе герцоґа.
Бускерос набрав поважного вигляду й сказав:
— Ваша вельможність, без сумніву, сильно переконана в моїй відданості, якщо запитує мене про таємницю мого колишнього опікуна. З іншого боку, я горджуся таким близьким знайомством з вашою вельможністю, аби не сумніватися, що певного роду легкість, яку я помітив у вашому поводженні з жінками, ніяким чином не стосуватиметься мене і що ваша вельможність не захоче наразити на небезпеку свого вірного слугу, розголосивши таємницю.
— Сеньйоре Бускерос, — відповів кавалер, — я зовсім не вимагав від тебе панегірика.
— Я знаю, — сказав Бускерос, — але панегірик вашій високості завжди знайдеться на вустах тих, які мали честь зав’язати з вами знайомство. Історію, про яку ваша вельможність запитує мене, я почав розповідати молодому неґоціанту, якого ми так недавно поєднали з прекрасною Інесою.
— Але не закінчив її. Лопес Суарес повторив її малому Аваріто, який і мене з нею познайомив. Ти зупинився на тому, як Фраскіта розповіла тобі свою історію в саду, а герцоґ Аркос, переодягнений її приятелькою, підійшов до тебе й сказав, що йому йдеться про прискорення виїзду Корнадеса і що він хоче, аби той не обмежився паломництвом, а покутував якийсь час в одному зі святих місць.
— Ваша вельможність, — перервав його Бускерос, — має дивовижну пам’ять. Дійсно, саме з цими словами звернувся до мене ясновельможний герцоґ; однак оскільки історія дружини вже відома вашій вельможності, то для збереження порядку випадає, щоб я приступив до історії чоловіка й розповів, у який спосіб він познайомився зі страшним пілігримом по імені Ервас.
Толедо сів і додав, що він заздрить герцоґу, що той мав таку коханку, якою була Фраскіта, що він завжди любив зухвалих жінок, а ця перевершує в зухвалості всіх, яких він знав раніше. Бускерос багатозначно посміхнувся, після чого почав так: