Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
— Зайдімо до Кроншоу, — крижаним тоном запропонував він.
Поет лежав горілиць, читав книжку і палив люльку. Повітря було затхле, і попри Філіпові зусилля, у кімнаті панував занепад, який завжди супроводжував Кроншоу, де б той не був. Коли чоловіки зайшли, письменник зняв окуляри. Філіп ось-ось міг вибухнути від люті.
— Апджон каже, наче ви жалієтеся йому через те, що я змушую вас викликати лікаря, — почав він. — Я хочу, аби прийшов лікар, інакше ви одного дня помрете, а я не зможу отримати свідоцтво про смерть, адже ніхто вас не оглядав. Почнеться розслідування і мене звинуватять у тому, що я не викликав лікаря.
— Я про це не подумав. Гадав, що ви хочете викликати його заради мене, а не заради себе. Хай лікар огляне мене, коли вам заманеться.
Філіп не відповів, лише ледь помітно здвигнув плечима. Подивившись на нього, Кроншоу тихенько засміявся.
— Не дивіться на мене так розгнівано, любий. Я чудово знаю, що ви намагаєтеся зробити для мене все можливе. Нехай лікар мене огляне, раптом він допоможе, і це принаймні заспокоїть вас. — Чоловік перевів погляд на Апджона. — Ви клятий дурень, Леонарде. Навіщо ви непокоїте хлопця? У нього й так через мене безліч справ. А ви для мене не зробите нічого, хіба напишете про мене гарненьку статтю після моєї смерті. Чи я вас не знаю.
Наступного дня Філіп пішов до доктора Тайрелла. Йому здавалося, що чоловіка зацікавить ця історія, і щойно у лікаря з’явився вільний час, той вирушив із Кері до Кеннінґтона. Але там він лише підтвердив Філіпові слова. Безнадійний випадок.
— Якщо хочете, я заберу його до шпиталю, — запропонував доктор Тайрелл. — Йому дадуть окрему невеличку палату.
— Ніщо не змусить його туди поїхати.
— Знаєте, він може померти будь-якої миті або знову підхопити запалення легень.
Філіп кивнув. Доктор Тайрелл дав йому кілька порад і пообіцяв навідатися знову, якщо буде потрібно. Він залишив свою адресу. Повернувшись назад, Філіп виявив, що Кроншоу спокійнісінько читає. Він не завдав собі клопоту поцікавитися, що сказав лікар.
— Тепер ви задоволені, любий хлопче? — поцікавився письменник.
— Гадаю, ніщо не змусить вас прислухатися до Тайреллових порад.
— Ніщо, — усміхнувся Кроншоу.
85
Минуло близько двох тижнів, і Філіп, повернувшись якось увечері додому після роботи в шпиталі, постукав у двері кімнати Кроншоу. Відповіді не було, тож він зайшов досередини. Чоловік лежав на боці, підібгавши ноги, і Філіп кинувся до ліжка. Він не знав, чи спить письменник, чи страждає від чергового нападу роздратування, але здивовано побачив, що у хворого відкритий рот. Кері доторкнувся до його плеча і вражено скрикнув. Потім запхав руку під сорочку Кроншоу, щоб послухати серце; він не знав, що робити; чув колись, що так помирають, і почувався безпомічним, але схопив дзеркальце і притулив чоловікові до рота. Залишатися наодинці з Кроншоу було страшно. Капелюха і пальто він досі не зняв, тому побіг сходами на вулицю, зупинив кеб і наказав мчати на Гарлі-стрит. Доктор Тайрелл був на робочому місці.
— Послухайте, чи не погодитеся ви одразу поїхати зі мною? Здається, Кроншоу помер.
— Якщо це правда, мій приїзд не надто допоможе, еге ж?
— Я буду страшенно вдячний, якщо ви поїдете. Кеб чекає біля дверей. Нам знадобиться лише півгодини.
Тайрелл надягнув капелюх. У кареті він поставив Філіпові кілька запитань.
— Зранку, коли я йшов на роботу, він виглядав не гірше, ніж зазвичай, — пояснив той. — А зараз, увійшовши, я був приголомшений. Подумайте тільки, він помер, а поруч нікого не було… Як гадаєте, він знав, що помирає?
Кері пригадав слова Кроншоу і замислився, чи охопив чоловіка перед смертю невимовний жах. Він уявив себе у такій ситуації: знати, що це невідворотно, а поруч немає нікого, жодної живої душі, яка підтримала б підбадьорливим словом, коли хворий божеволіє від страху.
— Ви неабияк засмутилися, — зауважив доктор Тайрелл і подивився на Кері своїми яскравими синіми очима. Погляд його був сповнений співчуття. Побачивши Кроншоу, лікар сказав:
— Він, мабуть, помер кілька годин тому. Припускаю, це сталося уві сні. Таке частенько буває.
Тіло здавалося якимось висхлим і непристойним. У ньому не залишилося нічого людського. Доктор Тайрелл кинув на нього холоднокровний погляд і автоматично витягнув годинник.
— Ну, що ж, мені час. Я надішлю свідоцтво про смерть. Сподіваюся, ви знаєте, як повідомити його родичам.
— Гадаю, у нього нікого немає, — озвався Філіп.
— А як щодо похорону?
— Ох, я про це подбаю.
Доктор Тайрелл швидко глипнув на нього і замислився, чи не запропонувати йому кілька фунтів. Про стан Філіпових фінансових справ він нічого не знав: а раптом той легко може дозволити собі такі витрати й образиться через його пропозицію.